Глава УГКЦ: «Наші маленькі зернятка гірчиці вже сьогодні дають плоди»
«Наші маленькі зернятка гірчиці, розсіяні по розлогих українських чорноземах, уже сьогодні дають плоди. Ми вогнем нашої віри запалюємо мільйони сердець. І ми віримо, що перемога України над російським агресором буде моментом, коли ми здвигнемо ту гору ворожої сили, яка на нас наступає». Про це сказав Блаженніший Святослав 9 серпня під час проповіді у 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа.
Предстоятель очолив Архиєрейську Божественну Літургію в монастирському храмі Згромадження сестер мироносиць в Івано-Франківську. Із ним співслужили: митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин, секретар Глави УГКЦ о. Олег Олекса, капелан монастиря о. Володимир Лось та сотрудник парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях о. Богдан Лиско.
У проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на євангельські слова Христа про віру, подібну до гірчичного зерна: «Якби ви мали віру, хоч би таку маленьку, як гірчичне зерно, і сказали б цій горі: „Здвигнися звідси, кинься в море“, то вона б вас послухала». Він пояснив, що тут йдеться не про розмір віри, а про її життєздатність.
За словами Патріарха, гірчичне зерно є маленьким і непомітним, однак має в собі силу життя. Так само віра, навіть невелика, покликана стати в людині «зародком вічного життя».
«Святий Кирило Єрусалимський у своїх славних катехезах говорить не так про якісь виміри віри, як про її теплоту. Говорить про гарячу віру. Та гаряча віра справді здатна протиставитися силі злого духа. Той зародок вічного життя, який закладає Господь Бог у душу кожної віруючої людини, повинен ще проявити себе».
Відтак проповідник наголосив, що справжня сила віри виявляється у вчинках любові. Посилаючись на слова апостола Павла про віру, яка діє через любов (Гал. 5:6), Предстоятель закликав кожного запитати себе, наскільки глибоко він здатний любити Бога і ближнього.
«Якщо ми хочемо знати, чи я маю сильну віру, то спитаймо себе: як сильно і глибоко я здатний любити? Бо той, хто має гарячу віру, яка перетворюється в діла любові до Бога і ближнього, той здатний рухати гори. Тобто усувати перешкоди між Богом і людиною. Той здатний силою Божої любові, яка починає пульсувати в серці такої людини, усунути гору ворожої сили, котра намагається поневолити людину».
Блаженніший Святослав також зауважив, що коли люди чують про віру, яка рухає гори, то часто звертають увагу на себе. «Ця віра не є якоюсь надлюдською властивістю. Ця віра є вірою в Бога. І ось коли я в молитві кожного дня живу своє життя, то стаю причасником сили самого Ісуса. Віра, яка зростає в молитві, робить мене здатним наповнюватися силою, яка не походить від людини, але від Бога. Тому каже Христос: „Немає нічого неможливого для того, хто вірує“ (Мк. 9:23)».
Водночас Глава Церкви додав, що піст також є тим моментом, завдяки якому людина здатна рухати гори. «Лише з Божою силою ми можемо побороти усі інші види сили, які походять від створіння. Ми знаємо, що навіть злий дух є створінням, але сила Творця завжди є сильнішою».
Окремо Предстоятель звернув увагу на те, як євангельський образ гірчичного зерна відображається в історії Української Греко-Католицької Церкви. Він пригадав, що цього року Церква відзначає 100-річчя від дня народження владики Павла Василика, який був одним із тих, хто своєю вірою протистояв радянській системі переслідувань.
«Наша Церква в умовах радянських переслідувань була маленькою. Громади віруючих людей були справді, як гірчичні зерна. Але ті гірчичні зерна завалили радянський союз і його поневолювальну систему. Чому? Бо там люди вміли мати гарячу віру, яка зрушила гору, перед якою тремтів увесь світ. І владика Павло Василик був прикладом людини, яка силою особистої віри могла зрушувати совєтські кабінети, їхні способи мислення, навіть поламати репресивну машину, яка саме об нашу Церкву поламала свої „зуби“», — сказав Блаженніший Святослав.
Цей образ, за його словами, залишається актуальним і сьогодні, зокрема для невеликих українських громад у Центрі, на Сході та Півдні України. Саме жива віра, на переконання Патріарха, допомагає їм вистояти в умовах війни.
«Наші громади й парафії поза межами Галичини — на Київщині, у Центральній, Східній, Південній Україні — маленькі, але вони складаються з людей із гарячою, живою вірою. Саме ця віра сьогодні нам дає силу для того, щоб вистояти в цій боротьбі. І ми віримо, що перемога України над російським агресором буде моментом, коли ми здвигнемо ту гору ворожої сили, яка на нас наступає».
Відтак Блаженніший Святослав звернув увагу на українців, які через війну опинилися в різних країнах світу. Він зазначив, що своєю вірою вони стають свідками Євангелія для людей, серед яких живуть. Як приклад, Предстоятель згадав українських жінок в Італії, через свідчення яких, за словами Папи Франциска, багато італійських комуністів навернулися до Бога та приступили до Святих Таїнств.
«Папа дослівно сказав, що стільки італійців примирилися з Богом майже в останніх хвилинах свого життя завдяки віруючим українським жінкам. Вони були як ті гірчичні зерна, на які ніхто не звертав увагу. Думав, що вони є найостаннішими заробітчанами, емігрантами в тому суспільстві. А вони врятували і рятують тисячі людських душ у тій країні, куди Господь Бог їх покликав», — наголосив Глава Церкви.
У монастирі сестер мироносиць Блаженніший Святослав також особливо молився за покликання до священничого і монашого життя. Він пригадав, що саме цій темі був присвячений цьогорічний Синод Єпископів УГКЦ.
За словами Глави Церкви, готовність молодої людини відповісти на Боже покликання значною мірою залежить від того, чи відчуває вона любов у своїй родині: «Якщо тато і мама, показуючи віру в Бога, своїм гарячим серцем любові здатні огорнути дитину, то ця дитина буде здатна любити Бога і Україну до тієї міри, щоб присвятити своє життя цій любові. Тому ми молимося, щоб наші батьки мали живу віру, хоча б маленьку, як гірчичне зерно. Не треба величезних речей робити. Треба справді любити своїх дітей».
Предстоятель також подякував сестрам мироносицям за їхнє служіння у Київській духовній семінарії, де вони допомагають у формації майбутніх священників. Звертаючись до митрополита Володимира Війтишина, Патріарх подякував за його гостинність і супровід під час душпастирського візиту на Прикарпаття.
Наостанок Блаженніший побажав Згромадженню нових покликань, а українським родинам і всій Церкві — живої та гарячої віри.
«І дай Бог, щоб ми як Церква і як народ здвигнули ту гору тієї війни, яка так сьогодні нам болить. І нехай нам станеться по нашій вірі. Нехай запанує мир, Божа любов на нашій українській землі», — побажав Блаженніший Святослав.
Після завершення Літургії с. Климентія Чорноус, генеральна настоятелька Згромадження сестер мироносиць, подякувала Блаженнішому Святославові за візит, благословення та пастирське слово.
«Ми сердечно вдячні за те, що можемо вітати вас у нас удома. Сьогодні ви говорили, що ми переживаємо непрості часи, часи духовного протистояння. Часом віра кожного з нас проходить такі випробування. Але сьогодні через вашу присутність Господь каже нам: „Я тебе бачу, я тебе ціную“. Тому дякуємо вам і за те, що, як ви згадували на прощі в Старуні, свідки віри та наші вчителі є з нами. Нехай Господь кріпить вас, провадить і дарує многії та благії літа», — побажала с. Климентія.
Департамент інформації УГКЦ
