Проповідь Блаженнішого Святослава у двадцять третю неділю після Зіслання Святого Духа
Господи, дозволь нам вернутися додому, як і цьому чоловікові, якого Ти звільнив. Мільйони українців очікують цього моменту. Ми хочемо повернутися додому, а потім розказати всім про те, що Бог з нами чи для нас зробив. Ми хочемо розказати всьому світові про вільну, незалежну Україну, яка живе у свободі, що її дарує і гарантує нам Господь Бог, — у свободі синів Божих.
Преподобні сестри і брати!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Це Святе Євангеліє, через яке Господь Бог промовляє цієї неділі, дуже цікаве. Можна сказати, що це багаторівневий текст, який нам дарує Лука для того, щоб ми могли пізнати нашого Бога як Визволителя, Господа, що дає свободу.
Ми знаємо, що слово «свобода» має багато значень. Часом у сучасному світі воно зазнає такої мутації, що втрачає свій первісний, справжній зміст. Усе чиниться в імʼя «свободи». Навіть російський окупант приходить, щоб «визволяти» когось на українській землі.
Цей текст можна вповні зрозуміти лише тоді, коли стати на тому місці, у тому Герасинському краю, де відбулася ця подія. Тоді можна побачити всю глибину євангельського тексту апостола Луки.
Автор розповідає, як Христос перепливає Галилейське море на інший бік, до країни, яка є «проти Галилеї» (Лк. 8, 26). Згідно з тогочасним адміністративним поділом, це була північна країна, яка межувала зі Святою Землею. Проте вся ця територія: і цей Гадаринський край, і Юдея, і Галилея — була під римською владою. Гадаринський край підлягав військовій адміністрації римського легіону. Як відомо, кожний легіон мав свою емблему, сучасною мовою, свій шеврон. І ось емблемою римського легіону Гадаринського краю була свиня.
Ці моменти нинішнього євангельського читання мають глибокий підтекст. Лука начебто вказує, що «pax romana» («римський мир») і римський закон, який приніс римський легіон під емблемою свині, насправді є виявом демонського поневолення людини. Цей «римський мир» був подібний до будь-якого іншого колонізаторського, пацифікаторського ідеологічного впливу, що його колись влучно описував Шевченко: «На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує». Мало хто сьогодні знає, що головною засадою римського права було гасло «Закон не є однаковим для всіх». Отож поневолена і підкорена людина була безправною відносно прав і свобод римлянина, а потрапивши в рабство, ставала річчю, якою можна було торгувати. Цей закон поневолення відбирав у людини свободу, і кайдани на руках та ногах людини були найповнішим видимим виявом такого поневолення.
Лука описує, як живеться людині, що перебуває під владою легіону. Вона є нагою, тобто обдертою з людської гідності, зведена до рівня тварини. Мешкає не в людському житлі, а в гробах, і щодня повільно вмирає. Демон гонить її по пустелях. Вона стає небезпечною сама для себе і для інших, тому її в’яжуть ланцюгами. Кайдани є символом, знаком великої неволі людини, яка потрапляє в рабство гріха. Хтось думає, що можливість чинити все, що заманеться, є свободою, та насправді це ніщо інше, як кайдани на руках людини.
І ось Христос звільняє, визволяє людину, повертає їй гідність, світлий розум, здатність сприйняти отримане від Бога добро і потім передати його іншим. Насправді свобода є можливістю жити за Божим законом і чинити добро, яке Він пропонує. Божий закон, який стоїть на сторожі кожної людини та її гідності, передбачає рівні права для всіх і є простором, що визволяє і дає свободу. Людина стає собою лише тоді, коли перебуває в Бозі. Вона вільна лише тоді, коли перебуває не під владою земного колонізатора, а в присутності Божого закону, Божої правди. Божий закон, який Святий Дух пише в серцях віруючої людини, — це закон свободи, каже нам апостол Павло.
Звільнення біснуватого чоловіка — це історія про кожну людину, про кожного з нас. Духовне християнське життя — це шлях до справжньої свободи.
Той легіон недаремно ввійшов у стадо свиней. Як бачимо з євангельського тексту, для того виду духів було природним перебувати в тому, хто став символом римського легіону на гадаринській землі. Проте водночас виявилася велика, руйнівна сила зла. Зі злом не можна гратися. Бо зло — це завжди знищення, поневолення, яке веде до розрухи.
Кожний із нас усвідомлює, що ми доти перебуватимемо під владою власних грішних учинків, зла, не розумітимемо, хто ми є, ким насправді є людина і ким для нас є наш Господь Бог і Спаситель, доки не знатимемо справжньої свободи чинити добро. Духовне життя — це завжди дорога до істинного визволення, до свободи. І метою духовного життя є, власне, образ тієї людини, яка пережила зцілення, звільнення.
Євангелист пише дуже гарну ікону вільної людини. Він розповідає: коли люди прийшли подивитися на те, що сталося, то побачити, що той чоловік, з якого вийшли біси, сидів біля Ісусових ніг, одягнений та при умі (пор. Лк. 8, 35). Можливо, це образ справжнього Христового учня, який щодня, а не тільки в неділю, сидить біля стіп Ісуса і слухає Його слово, якому Господь повернув назад одяг, тобто його гідність дитини Божої, і який є при умі.
Господь Бог дав людині розум і свобідну волю для того, щоб вона чинила добро. І людина тоді є при умі, коли повністю та відповідно до первісного призначення використовує ті свої здібності. Цікава деталь: мешканці Гадаринського краю, побачивши вільну від зла людину, злякалися. Вони не були готовими до такої свободи, їм стало шкода своїх втрачених свиней і вони вибрали їх, а не Христа, залишившись під владою легіону!
Є ще одна частина ікони звільненої людини. Колишній біснуватий, а теперішній Христовий учень, як описує його Лука, хоче постійно бути з Ним, іти за Ним. Знаємо, що йти за Ісусом — це найраніше окреслення того, що означає бути християнином (ще до появи терміна «християнин»). Проте Спаситель визначає чоловікові іншу місію: «Вернися додому і розкажи все те, що Бог зробив тобі» (Лк. 8, 39). Бо справді, той, хто пережив зцілення, має що сказати людям про Бога, який зробив його вільним для того, щоб послужити іншій людині. Звільнення людини від зла відбувається для того, щоб вона чинила добро!
Сьогодні наша Церква вшановує памʼять Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромадження сестер служебниць Пречистої Діви Марії. Ми нині величали блаженну Йосафату як жінку всіх часів і народів. Бо це була особа, вільна від гріха та вільна для служіння Богові й ближньому там, де в цьому є найбільша потреба. І тому вона стала справжньою служебницею усіх часів і народів, плід свідчення якої ми бачимо аж до сьогодні.
Сестри служебниці пішли за своїм народом аж до краю землі, як казав робити своїм учням і апостолам Ісус Христос. Ми можемо їх зустріти в Канаді, Північній Америці, Бразилії, навіть Аргентині та Австралії, не кажучи вже про Європу чи Україну. Сьогодні служебниці йдуть за нашим народом, якого війна виганяє зі своєї землі, щоб послужити, щоб поділитися з іншими свободою Божого закону, у якій живуть самі, ідуть, щоб посвідчити те, що Бог чинить для жінок і чоловіків усіх часів і народів, втілюючи ідеали життя блаженної Йосафати в житті сучасної жінки, богопосвяченої особи.
Просімо сьогодні в Господа Бога за молитвами святої Йосафати справжньої свободи для нашого народу. Просімо тієї свободи від нового поневолення. Бо ми бачимо, що цей загарбник і вбивця, який приходить до нашої домівки, — це новий колонізатор. Ми говоримо на весь світ, що зараз, на початку третього тисячоліття, в Україні, яка лежить у центрі Європи, йде колонізаційна війна. Це важко зрозуміти багатьом людям у світі. Колонізатор хоче в нас забрати все. Однак епіцентром світових подій робить сьогодні Україну саме те, що ми відчули смак свободи, що сказали «ні» легіонові, який на нас наступає, бо хочемо бути учнями Ісуса. Сьогодні Україна стає осердям боротьби за свободу в усьому світі.
Господи, дозволь нам вернутися додому, як і цьому чоловікові, якого Ти звільнив. Мільйони українців очікують цього моменту. Ми хочемо повернутися додому, а потім розказати всім про те, що Бог з нами чи для нас зробив. Ми хочемо розказати всьому світові про вільну, незалежну Україну, яка живе у свободі, що її дарує і гарантує нам Господь Бог, — у свободі синів Божих. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
Фото з архіву
