Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю Доброго Пастиря (за латинською традицією) у Суб’яко
Високопреподобний отче ігумене!
Дорогі отці!
Дорогі брати в монашому житті!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Вітаю вас за східною традицією: Христос воскрес! — на що ми відповідаємо: воістину воскрес!
Для мене, паломника надії, це духовна радість бути з вами цієї неділі, яка, згідно з літургійним календарем Латинської Церкви, називається неділею Доброго Пастиря.
У цьому стародавньому абатстві Святої Схоластики тут, у Суб’яко, ми по-справжньому відчуваємо радість католицького сопричастя Христової Вселенської Церкви. Саме бенедиктинське чернецтво є тим релігійним досвідом, який об’єднує Захід і Схід. Святий Бенедикт також вшановується православними як великий учитель християнського життя, віри та надії.
Слово Боже, яке ми сьогодні чули, пропонує нам три погляди («спалахи») — на минуле, майбутнє і сьогодення Божого люду.
Книга Діянь апостолів, розповідаючи про місію перших апостолів, відкриває нам універсальність християнського послання. Наш Господь — Добрий Пастир — є батьком для всіх. Спасіння, подароване нам Богом, не може утримуватися в межах одного народу. Воно відкрите всім. І це не довільне рішення якогось апостола чи учня, а Боже повеління. Апостоли кажуть: «Так бо звелів Господь нам: „Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі“» (13, 47). Можливо, дехто заздрить, що цю любов даровано й іншим, навіть ворогам і недоброзичливцям. Але наш Небесний Отець, Добрий Пастир, добрий до всіх — Він хоче, щоб усі спаслися і осягнули вічне життя і радість.
Друге сьогоднішнє читання звертає наш погляд у майбутнє. Іван Богослов у своїй книзі Одкровення говорить нам про безліч людей, обраних на небі, яких веде Агнець. Автор описує їх у дивовижний спосіб. Це ті, що пройшли через велику скорботу. Проте далі вони описані в символізмі кольорів книги Одкровення: «[Вони] обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця» (7, 14).
Ви добре знаєте, що прати одяг у крові не можна, бо кров оскверняє. Неможливо щось зробити білим, виправши у крові. Однак тут ідеться про кров Христа, Агнця Божого, яка «очищує нас від усякого гріха» (І Ів. 1, 7). Цей сніжно-білий одяг відкриває стан душі і серця цих людей, а також дає нам велику надію, тому що страждання не забирає життя тих, кого веде Агнець і хто Йому належить, а показує, що настав час очистити наш одяг, наше серце. Для тих, хто вірить у Бога і йде під проводом Агнця, навіть страждання — найбільша людська біда — є чимось, що нас не знищує, а очищує, преображає і готує до вічного життя в Бозі.
Євангеліє розповідає нам і про наше сьогодення. Це та частина, яка звернена до нас, присутніх сьогодні тут, і яка каже нам: не людина, а сам Бог є нашим Пастирем. Він знає своїх людей у всіх їхніх радощах і печалях. Він особисто присутній серед нас, а також усередині нас. Саме тому Він говорить нам: «…Ніхто не вирве їх із рук Моїх» (Ів. 10, 28). Як радісно знати, що Господь справді є моїм Пастирем!
Ми, єпископи, також маємо знати, що в нас є пастир, який про нас дбає. Як пастирі багатьох народів, ми, зокрема ті, що приїхали з України, можемо сказати: Господи, дякуємо Тобі, що дав нам пастиря, ім’я якого цієї неділі вже нам відоме, — Папу Лева XIV. Ніхто нас не вирве з рук цього Лева, Папи, який надихає нас миром воскреслого Христа. Ми в добрих руках Бога, який стежить за щоденним життям своїх вірних.
Я тут, серед вас, як свідок і паломник надії. Цими днями до Риму з’їжджаються єпископи, священники та миряни з усього християнського Сходу, адже ми відзначаємо три дні Ювілею для Східних Католицьких Церков. Проте, вирушаючи в цю подорож, ми не могли собі уявити, що вона завершиться зустріччю з новообраним Папою. Святіший Отець Лев XIV зустрінеться з нами на своїй першій аудієнції вже цієї середи. Воістину Господь більший за будь-які уявлення про Нього!
Крім того, я тут як свідок надії, пов’язаної з Україною. Ми — той народ, який переживає велику скорботу. Сам факт, що я перебуваю серед вас, живий, — це чудо. Ми живемо в Україні під щоденними обстрілами. І найбільшою мішенню для обстрілів є столиця. Навіть коли сильні світу цього шукають мирних домовленостей, ми, на місцях, є свідками того, що війна, на жаль, триває. Щоразу, коли проголошується перемир’я, кількість обстрілів лише зростає. Так сталося і цього тижня.
Багато хто нас запитує: чи маєте ви, українці, хоч трохи надії? Можливо, ви також хочете про це спитати. Я тут, щоб сказати — так! Бо ми — люди віри, ми віримо в Господа. Він, наш Пастир, перебуває посеред нашої великої скорботи, навіть більше: Він не тільки з нами, а й у нас. Це саме Його щодня ранять і вбивають, саме Його забирають із родини, викрадають, як ту українську дитину. Він знає нас у Своєму Тілі, яким є Його Церква. Він — Добрий Пастир мого стражденного народу!
Він і тільки Він, воскреслий Христос, — наша надія і наш мир, який переможе війну. Християнська надія не є звичайним почуттям, сентиментом, адже в певному сенсі ми вже маємо сам її об’єкт. Життя вибраних вже є серед нас, воно в нашому серці як зародок, що чекає свого часу, щоб повністю розкритися. Я свідчу, що ці слова святого Івана з Об’явлення правдиві. Велике страждання завжди робить правдивою нашу віру, наше милосердя, нашу християнську солідарність. Воістину кров Агнця омиває наші серця «від усякої скверни» (Молитва до Святого Духа «Царю Небесний») і дає нам надію на майбутнє.
Знаю, що сьогодні не лише в Україні, а й в Італії та всьому світі відзначають День матері. Тож вітаю з цієї нагоди всіх матерів.
В Україні вагітну жінку називають жінкою при надії. Бо вона справді несе в собі надію на життя, на майбутнє. Сьогодні в Україні наші мами є обличчям нашої надії, зокрема християнської. Іноді вони затуляють собою власних дітей. Неодноразово під завалами зруйнованих будинків наші рятувальники знаходили тіла загиблих матерів, які прикривали своїх дітей.
Тут, в Італії, ви бачите українських матерів як біженок від війни, які привезли сюди своїх дітей, дбають про їхнє життя і передають їм свою віру в Бога. Тому сьогодні ми дякуємо всім матерям за те, що вони є жінками надії. Просимо Господа: даруй нам надію Твою! Будь справді нашим Добрим Пастирем. Зроби так, щоб ця визвольна сила діяла в серці кожного чоловіка і кожної жінки нашого часу. «Бо добрий Господь, повіки Його милість і по всі роди Його вірність» (Пс. 100, 5). Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
