Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлий понеділок
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Наші достойні парафіяни Патріаршого собору Воскресіння Христового!
Христос воскрес!
У момент Воскресіння Ісуса Христа все стало іншим. Людина змінилася в усіх своїх стосунках, досвідах, навіть мріях, у сприйнятті самої себе, свого сучасного і майбутнього. Бо у своєму стражданні й у своїй смерті Христос заторкнув найглибші струни, фібри, фундаменти людської істоти. Своїм воскресінням Він зачепив кожну особу — знає вона про це чи не знає. У своєму пасхальному таїнстві торкнувся самої людської вразливості, — торкнувся, можливо, найбільшої біди, яку має людство, — його смертності. Христос був першим, хто це подолав. «Він став первістком померлих, первородним із мертвих» (Анафора Літургії святого Василія Великого), тобто Він був першим, хто за своєю людською природою зазнав смерті, а потім воскрес.
Тому Пасха, як перехід через усі людські досвіди — біль, смерть, а відтак воскресіння і життя після смерті, тільки в Ньому, в Ісусі, відкривається нині кожній людині. Тому ми кажемо, що своїми страстями і воскресінням досвід Пасхи вийшов поза межі певної групи людей, одного народу чи навіть релігійної спільноти. Пасха сьогодні збирає в одну велику родину все людство.
Христос показує нам, що Пасха — це не релігійні переконання, не ідея, не релігійний обряд, не народний звичай. Пасха — це не щось, а Хтось! Тому каже нам апостол Павло: «Пасха наша — Христос» (пор. I Кор. 5, 7). Усе те, що кожна людина досвідчує у своєму житті — страждання, смерть і воскресіння — знаходить свій остаточний і повний сенс тільки в Ньому, у Спасителеві, який воскрес із мертвих.
Християн усіх часів цікавило: як апостоли святкували Пасху? Ми маємо це розуміти, щоб навчитися по-справжньому святкувати цю велику подію. Прислухавшись до Святого Писання, Божого слова, почуємо щось дуже цікаве і глибоке.
Одного старця запитував молодий учень: «Отче, де можна зустріти воскреслого Христа?». А той йому каже: «Щоб Його зустріти — треба зустрічатися».
Ми чуємо, що в перший момент зустрічі при гробі воскреслого Христа з жінками-мироносицями Він посилає їх назад до апостолів. Каже їм іти до Його учнів, а потім сам туди приходить. Воскреслого Господа можна зустріти передусім у спільноті Його учнів. Тільки там, зібравшись в ім’я Ісуса Христа, можна по-справжньому відсвяткувати Пасху.
Цікавим є досвід святкування Пасхи в апостола Павла. Мабуть, ви знаєте історію, яка показує, що навіть в ортодоксальних юдеїв їхня Пасха після Христового Воскресіння стала цілком іншою. Савло їде до Дамаска, щоб переслідувати християн, і на дорозі зустрічає воскреслого Спасителя. Він стає апостолом через пасхальну зустріч. Для нього святкувати Пасху означає навернутися.
Можливо, те, що Павло пережив під час тієї зустрічі, стало змістом усієї його апостольської проповіді, його служіння. Тоді Христос, скинувши його з коня, спитав: «Савле, Савле! Чого Мене переслідуєш?» (Ді. 9, 4). Мабуть, він був дуже здивований, бо мав на меті переслідувати не Христа, а Його учнів. У той момент він зрозумів, що переслідувати спільноту Христових учнів — це переслідувати самого Христа.
Тому пізніше Павло скаже, що Церква Христова — це спільнота учнів, Тіло воскреслого Спасителя. Ми вживлюємося в це Тіло через Хрещення. Жодне Святе Таїнство в Христовій Церкві не уділяють без зустрічі. Чи можна сповідатися онлайн? Ні! Усі Таїнства здійснюються в момент особистої зустрічі. Христос приходить до своїх і каже: «… Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18, 20).
Тому сьогодні, другого дня свята Пасхи, ми чуємо, що воскреслий Христос спішить до нас. Він є тут, серед нас. Ба більше, Він дає торкнутися себе в Таїнстві Пресвятої Євхаристії. І торкне нас своїм Тілом і своєю Кров’ю, причастя яких робить нас, причасників, Його Тілом і Кров’ю, — робить нас Церквою! Причащаючись, ми також зростаємо як члени Церкви, що є Його містичним Тілом! (пор. Еф. 1, 22–23). Тому саме спільнота учнів стає центром і простором святкування того дивного дійства — присутності між нами воскреслого Спасителя.
Сьогодні ми святкуємо велике свято в нашому Патріаршому соборі — храмовий празник. Бо це — собор Воскресіння Христового. Мабуть, ви всі добре знаєте, що цей храм постає як монумент пам’яті воскреслої Церкви, яку російська імперія систематично нищила на українських землях і яка народилася ось тут, у дніпровських водах, як Тіло воскреслого Христа, що воскресало після кожного знищення.
Цей собор постав як досвід воскресіння, який був після розпаду Радянського Союзу і виходу нашої Церкви з підпілля і який ми пережили. Ми бачили воскресле Тіло нашого Спасителя в тілі нашої церковної спільноти.
Святкуємо цей празник у контексті пам’ятних дат: 30-річчя відродження нашої Київської митрополії на цих прабатьківських землях і 20-річчя повернення зі Львова до Києва Отця і Глави нашої Церкви. Ми бачимо, як спільнота — не тільки храм, а й спільнота Української Церкви Київського християнства — відроджується тут на наших очах.
Ми вчора мали тут особливий досвід присутності воскреслого Спасителя, бо, за словами священників, які вже 29 років служать у Києві, такої кількості людей, які прийшли до храму, щоб пережити зустріч не з чимось, а з Кимось, ані цей собор, ані наша Церква в столиці за ті роки ще не бачили.
Можливо, найважливіше завдання, яке сьогодні стоїть перед нами в Києві, — це будувати спільноту наших людей, збирати їх, дати їм нагоду пережити особисту зустріч із воскреслим Господом, допомогти їм побачити, що та Пасха є в них. Бо воскреслий Христос воскресає не тільки з нами, а й у нас. Та спершу ми самі маємо побачити, відкрити в собі Його Воскресіння і ним жити.
Тіло воскреслого Господа не боїться смерті, не боїться жодних знищень: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує» (Рим. 6, 9). Над Церквою — над нами, що збираємося в ім’я воскреслого Спасителя як члени Його Тіла — погрози ворогів України не мають жодної сили і вартості. Ми знаємо, що у спільноті перших Христових учнів були різні люди. Вона мала свої труднощі, конфлікти, болі, сумніви, страждання, але в її стосунках (з Богом і між її членами), які переживали кризи і зцілення, пульсувала сила воскреслого Спасителя.
Сьогодні звідси, із Патріаршого собору в Києві, через вас, наші дорогі парафіяни, через нашу діяльну спільноту ми бачимо, як сила Воскресіння пульсує на всю Україну і весь світ. Ми маємо тисячі парафіян у різних країнах, які єднаються з нами, слухають звідси проповідь Божого слова і синхронізують особисте духовне життя з пульсуванням, динамікою нашої молитви в Патріаршому соборі, який став центром нашої Церкви.
Наш собор спонтанно стає центром паломництв. Ви самі бачили впродовж року, як до нас приїжджали групи паломників із різних частин України і світу. Кожен вважав за честь — чи як учасник церковного хору співати тут під час Літургії, чи як член спільноти вірян — молитися разом із вами, привілейованими київськими парафіянами. Українська громада на поселеннях в усьому світі сьогодні синхронізується і святкує наш храмовий празник. Ми відчуваємо, що Христос, воскреслий Спаситель, є зараз між нами.
Вітаю вас із нашим престольним празником! Цей собор ще не добудований. Бачите, як ще багато всього треба зробити. Але часом легше будувати матеріальний, видимий храм, ніж храм людських душ і спільноту. Ми так потребуємо не просто прихожан, а активних парафіян, які б узяли на себе відповідальність за будування спільноти цього храму, — потребуємо людей, які хочуть не так іти сюди працювати, щоб заробити на прожиття, як послужити Богові і ближньому як живі члени Тіла Христового в соборі Його Воскресіння.
Складаю слова подяки всім тим, хто тут служить: нашим отцям, волонтерам, членам наших спільнот, які не бояться брати на себе відповідальність за різні обов’язки в нашій парафіяльній спільноті. Дякуємо жертводавцям в Україні та на поселеннях, які своєю молитвою, працею і пожертвами роблять можливим те, що собор сьогодні служить столичному Дніпровському району, Києву, Україні, Київській Церкві.
Бажаю всім вам пережити особисту зустріч із вашою Пасхою, якою є воскреслий Христос — Господь і Спаситель, присутній між усіма нами. Тому кажу вам сьогодні: Христос воскрес! Воістину воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
