Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Воздвиження чесного й животворного Хреста та в день освячення храму для військових на Івано-Франківщині
Хрест — охорона всієї вселенної, хрест — окраса Церкви,
хрест — володарів сила, хрест — вірних опора,
хрест — ангелів слава і демонів поразка (Світильний свята).
Високопреосвященний владико-митрополите!
Преосвященний владико Богдане!
Шановні панове командири, генерали, офіцери!
Достойні захисники України, які сьогодні тут присутні,
зокрема військовослужбовці Національної гвардії, Національної поліції!
Достойні представники органів місцевої влади!
Дорогі добродії, рідні і близькі наших захисників!
Гості сьогоднішнього свята!
Пані і панове!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні в Церкві день перемоги. Святкуємо свято Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього, яке відкриває нам джерело справжньої, істинної й остаточної перемоги — усього того, що ми розуміємо і вкладаємо в це особливе, сакральне слово. Проте деколи ми справді не розуміємо до кінця, що воно означає, а сьогодні навіть забуваємо, що за перемогу треба молитися.
Що ж таке перемога? Звідки вона береться? Що треба зробити, щоб вона в нашому житті вповні виявилася, і яка її остаточна мета? Про це все сьогодні нам каже свято Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього.
Ми святкуємо пам’ять однієї історичної події, яка має своє місце в історії, конкретних історичних осіб і дату. Перший християнський імператор Римської імперії Костянтин Великий здобув перемогу над опонентом Максенцієм і посів римський трон завдяки дивній події, яку ніхто не може пояснити. Це було щось особисте між Богом і Костянтином. Він побачив явлення Хреста Господнього біля Мільвієвого моста і почув слова: «Цим знаком переможеш» (Євсевій Кесарійський, Життя Костянтина, І, 28). І тоді наказав нанести знак хреста на щити своїх вояків і переміг.
Мабуть, ця подія непокоїла все його життя. Він тоді був поганином, але ось у 326 році відправляє свою матір, святу Олену, до Єрусалима шукати Хрест Господній, і вона знаходить його. Сьогодні в Єрусалимі є навіть те місце, де його було знайдено, і те місце, де сиділа Олена. Для того щоб копачі хотіли продовжувати працювати, вона кидала їм із руки монети. Розкопуючи царське золото, вони знайшли Хрест Господній. І тоді архиєрей урочисто підніс цей Хрест перед очима всього здивованого Божого народу.
Щоб зрозуміти, що означав цей історичний момент, треба побачити в ньому щось значно більше, ніж археологічну знахідку.
Сьогодні Церква співає цей прадавній гімн: «Хрест — охорона всієї вселенної…». У всіх наших храмах відбувається обряд воздвиження Хреста і благословення чотирьох сторін світу. Тож сьогоднішні обряди мають космічне значення.
Чому Хрест є охороною вселенної? Читання Святого Євангелія (Ів. 19, 6–11, 13–20, 25–28, 30–35) вводить нас у події Великої п’ятниці: розп’яття, страждання і смерть нашого Спасителя. Христос, Син Божий, входить у смерть, щоб її змінити, перемогти. Так стається в усіх обставинах людського життя: де присутній Бог, усе міняється місцями: могутні падають із престолів, а немічні стають сильними; той, хто здавався подоланим, підіймається як переможець!
Святий Іван Золотоустий говорить, що те, що було інструментом поразки людини в раю, стало інструментом перемоги, коли на хресті, на тому дереві, розп’явся наш Спаситель: «Через дерево диявол переміг Адама; через Хрест Христос переміг диявола» (Про кладовище і Хрест, 2: PG 49, 396).
Животворний Хрест Господній назавжди став новозавітним деревом життя. Тому він сьогодні так благословляє чотири сторони світу. Адже ця перемога Творця у своєму творінні, перемога Бога над світом, що відкинув свого Життєдавця і потрапив у лабети смерті, вже сталася — саме хрестом і на хресті, який ми тепер звемо животворним! І тепер ця перемога життя над смертю має поширитися на весь світ, але остаточно виявиться під час другого Страшного пришестя нашого Спасителя, на яке християни чекають як на остаточний вияв того, що тут уже сталося.
Ми кажемо: «Хрест — окраса Церкви». Це не прикраса, не якесь зовнішнє оздоблення. Хрест є внутрішньою красою, силою і мудрістю віруючої людини. Свідомі й віруючі християни носять у собі красу, силу, істинність Христової перемоги. Тому це свято сьогодні святкують християни всіх конфесій, які зберегли апостольську традицію і спадкоємство. Це справді свято, яке переходить за межі конфесійних кордонів, що сьогодні можуть розділяти учнів Христа.
Так само сьогодні проголошуємо: «Хрест — володарів сила». Він є єдиною істинною силою навіть для тих, кому доручена земна влада в сучасному світі, у сучасних державах. Бо мудрий володар розуміє, що він не має можливості володарювати силою зовнішнього примусу, силою зброї, страху, приниження гідності людини. Справжній володар володарює мудрістю, правдою, справедливістю й істиною. Тож Хрест є учителем мудрості для тих, кому доручена сьогодні державна, політична, навіть міжнародна відповідальність і відповідальність за долю народів у сучасному світі.
Церква сьогодні співає про те, що «Хрест — вірних опора». Ми освятили цей храм, урочисто внесли до нього мощі блаженного Миколая Чарнецького і поклали їх на престол. Це єпископ, який пережив сталінські катування і табори. Ті, хто його катував, давно пропали, а ті, хто черпає силу з його віри, вчаться разом із ним перемагати. На його мощах, на цьому святому престолі звершилося Таїнство Євхаристії, Тіла і Крові нашого Спасителя. Вдивляючись у постать Миколая Чарнецького, ми ще глибше розуміємо, у чому полягає сьогодні місія військових капеланів.
Військовий капелан — це не той, хто за допомогою людських сил, здібностей і мудрості має підтримати захисника чи захисницю України, хоча всі ці зусилля, вміння та знання, безперечно, є важливими. Однак людські здібності, мудрість і сила завжди обмежені. Сьогодні наш блаженний священномученник каже нам, що військовий капелан має особливу можливість і здатність через проповідування Божого слова та уділення Святих Таїнств Христової Церкви передати нашому воїнові силу Божої перемоги, — перемоги Сина Божого над гріхом і смертю. Не тільки людські здібності, мудрість і сила, а й участь у перемозі самого Ісуса Христа є опорою віруючої людини. Про це ми сьогодні чули у свідченні апостола Павла, який навчає нас: «Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (I Кор 1, 18).
І тут Миколай Чарнецький говорить нам про важливу відмінність між тим, хто здобуває перемогу, яка ще не настала, і тим, хто несе перемогу, яка вже відбулася. Отож християнин — це той, хто несе в самому собі Христову перемогу, яка вже відбулася, і у своїй боротьбі здатний донести її аж до кінців вселенної.
Тому ми носимо натільні хрестики не як прикрасу, а як знак того, що є носіями Христової перемоги. І там, де сьогодні ворог сіє смерть, ми несемо проповідь і силу воскресіння. Там, де ворог несе неправду, брехню своєї пропаганди, християни несуть світло Христової істини. Ця опора є не лише психологічною чи моральною, а й Божественною; вона подається українському війську, що крок за кроком упевнено йде до остаточної перемоги добра над злом.
І остання фраза, яку ми сьогодні співали: «Хрест — ангелів слава і демонів поразка», начебто віддзеркалює те, кому присвячений цей храм. Ми посвятили сьогодні гарнізонний храм Святого Архистратига Михаїла та всіх небесних сил безтілесних. Ім’я «Михаїл» водночас є запитанням і твердженням: «Хто як Бог?». Хто, як Бог, є переможцем? Бо той, хто шукає джерела перемоги поза Богом, приречений на поразку. Тому сила Божої перемоги, яка виявляється і дається через Хрест Господній, є славою самого архистратига, війська небесного, яке ми сьогодні прикликаємо на допомогу вам, захисники України.
Сьогодні ми також чуємо, що Хрест Господній є «демонів поразка». Тому кажемо: «Упевнено разом до перемоги!». Нехай сила Божа через силу розп’ятого і воскреслого Спасителя буде силою, що пульсує в жилах, у тілі, навіть у ранах, а також у силі українського народу, який не просто здатний перемагати — він уже носить цю перемогу в собі. А ми просимо сьогодні, щоб вона тільки виявилися у всій своїй красі, повноті й силі.
Дякую всім, хто відновив цей храм. Ми знаємо, що його відновлено на старовинних фундаментах храму, який уже існував на цьому місці і був методично знищений — його використовували як навчальну ціль радянські танкісти. Ба більше, ми знаємо, що тут, на цій землі, було курортне містечко, а від храму б’є джерело мінеральної води, звідки колись черпали воду вельможі з усієї Австро-Угорщини, а відтак — міжвоєнної Польщі. Нині тут недаремно звучить сила молитви, щоб усі дари цієї землі силою Божественної благодаті перетворити на лікувальну силу для нашого воїнства.
Хочу подякувати командуванню, усім тим мудрим людям, які відновили цей храм і відкрили для наших військовослужбовців — Національної гвардії та Національної поліції. Дякую всім, хто долучився до цієї святої справи. А це свято, яке ми сьогодні святкуємо, нехай стане дійсністю у вашому щоденному житті. Тому сьогодні співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
