Проповідь Блаженнішого Святослава в капеланії Благовіщення Пресвятої Богородиці в Мадриді (Іспанія)
А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе,
єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого — Ісуса Христа (Ів. 17, 3).
Преосвященний владико Степане!
Преподобний отче Андреасе!
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорога наша молоде! Дорогі діти!
Дорогі діти нашої Церкви в Україні, навіть на окупованих територіях,
у різних куточках світу, які зараз моляться разом із нами тут, у Мадриді,
за допомогою нашого «Живого телебачення»!
Шановна наша українська громадо в столиці Іспанії!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні хочеться кожного з вас обійняти й наповнити любов’ю до Бога й до Батьківщини, — тією любов’ю, якою нині живе, бореться, терпить і стікає кров’ю Україна.
Господь Бог покликав мене із зраненого Києва до Мадрида, щоб ми разом будували один народ і одну Церкву, незалежно від того, куди Він повів нас стежками життя. Ми разом із владикою Степаном приїхали, щоб ви відчули й досвідчили: ваша Церква-мати любить вас, дбає про вас і хоче забезпечити вам майбутнє, навіть якщо Господь покличе вас жити тут, у цій гостинній країні.
Цієї ночі Київ пережив чергову страшну атаку. Росіяни били по місту з усієї зброї, яку мали. На цей момент відомо про близько шістдесяти постраждалих, серед яких є двоє загиблих. Але що більше розбирають завали, то зростає число жертв. Ворог навмисно цілив в історичний центр, у серце древньої Київської Русі, але Київ вистояв. Ми хочемо спільною молитвою подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі й можемо жити далі, молитися і працювати.
Слово Святого Євангелія (Ів. 17, 1–13), яке ми щойно почули, є особливою сторінкою Святого Письма. Це уривок із Тайної вечері, коли Ісус Христос прощається зі своїми учнями, ідучи на муки, на смерть, але постає перед нами як той, хто молиться.
У Євангеліях ми бачимо Ісуса Христа по-різному: Він проповідує, зцілює хворих, воскрешає померлих, але тут — молиться, спілкується і промовляє до свого Отця. Хтось може сказати: як це так — Бог молиться сам до себе? Проте Ісус Христос ніби відкриває таємницю внутрішнього діалогу осіб Пресвятої Тройці — розмову Сина, який звітує Отцеві про звершене діло на землі. Він повертається через страсті, воскресіння і вознесіння в ту славу, яку мав в Отця ще перед створенням світу.
Особливий зміст цієї молитви полягає в тому, що Христос каже: Він звершив діло, яке доручив Йому Отець: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого — Ісуса Христа» (Ів. 17, 3). Що означає пізнати Бога? Це було найвище таїнство, над яким ламали собі голову древні філософи, поети й діячі культури, бо кожна людина відчуває у своєму серці, що створена для вічності, а пізнати цю вічність — вершина сенсу людського життя. І ось Христос звітує Отцеві, що звершив це діло: дав пізнати учням єдиного, істинного Бога, якого прагне пізнати все людство від початку свого існування.
Пізнати Отця, як сьогодні чуємо з уст Христа, який молиться, не означає просто знати щось про Нього. Не йдеться про книжне знання з людських джерел. Тут знати означає мати стосунок, бо Бог, у якого ми віримо, є не ідеєю, а живою Особою. Пізнати Його — це значить спілкуватися з Ним і досвідчувати Його. Саме цей досвід є джерелом і ключем вічного життя й нетління (пор. св. Кирило Олександрійський, Коментар до Євангелія від Івана 11, PG 74, 576 C). Пізнати Бога означає також сповнюватися тим, що Отець хоче нам дати, — Його вічним життям.
Святий Августин каже: «Хочеш пізнати Бога — люби, бо Бог є любов» (пор. Проповідь на Перше послання Івана 7, 10). Той, хто вміє любити і досвідчує істину любові, знає Бога особисто, а не з розповідей. Тому й каже Христос: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16).
Отож, Христос цією молитвою ніби запрошує і впроваджує нас в особисті стосунки Сина з Отцем, щоб ми на власному досвіді пережили: Бог любить нас не за заслуги, а тому, що Він є любов. Людина не може так сильно згрішити і впасти, щоб переважити ту безмірну любов, яку Бог має до кожного з нас. Тому каже євангелист Іван: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог — любов» (I Ів. 4, 7–8).
Дорогі в Христі брати і сестри, Христова Церква від самого початку свого існування, від тієї Тайної вечері, про яку ми чуємо, є нічим іншим, як школою любові. Кожна спільна молитва, кожна Божественна Літургія подібна до того моменту, коли мама бере за руку свою дитину і веде її, щоб познайомити з найважливішою Особою в її житті — живим, єдиним та істинним Богом. Ба більше, на цій Літургії ми запрошені засісти за Тайну вечерю, якою вона [Літургія] є, щоб не тільки почути, що Бог нас любить, а й пережити це особисто. Так Бог полюбив мене і вас, що дарує нам Тіло і Кров свого Сина під видом хліба і вина в Таїнстві Євхаристії.
А молитва — це не просто завчений ритуал чи церемонія. Справжня молитва — це досвід спілкування того, хто любить, із тим, кого він любить. І, можливо, це здається дивним, але першим, хто молиться за нас, є сам Господь Бог наш Ісус Христос.
Деколи ми не вміємо і не знаємо, про що і як молитися. Тому в час, коли очікуємо на прихід Святого Духа, — справжнього Вчителя молитви, який із нашого нутра навчає нас молитися, — бачимо в Євангелії образ Ісуса Христа, який молиться за кожного з нас.
Скажи мені, як ти молишся, і я скажу, яким ти є християнином, — навчає мудрість Церкви. Бо молитва віддзеркалює, ким ми є. Кажуть: скажи мені, хто твій приятель, і я скажу, ким ти є; а молитва є найглибшим виявом нашого духовного життя. Її називають диханням душі: якщо ти не молишся — душа мертва; щоб її оживити, потрібно вдихнути на повні груди благодать Духа Святого і наново навчитися справжньої молитви.
Тому Христос молиться за своїх учнів і благає, щоб те життя вічне, яке Він їм дав, вони зуміли передати іншим. У цьому — зміст християнської традиції.
Сьогодні ми святкуємо пам’ять Отців Нікейського Собору. Ви знаєте про них набагато більше, ніж можете собі уявити, адже в кожній Божественній Літургії ми разом промовляємо «Символ віри», який вони нам передали. Проте цей «Символ віри» не був просто рішенням, подібним до постанови парламенту, яку вигадали і підписали на Соборі.
Від найдавніших часів кожна місцева Церква мала ключ до читання і розуміння Святого Письма. Цим ключем був «Символ віри» — підсумок апостольського богопізнання, якого навчали тих, хто готувався до Хрещення. Зібравшись з усієї Римської імперії, єпископи Христової Церкви впізнали один одного саме за цим ключем, — за тим, як відкривали Святе Письмо. Вони зіставили «Символи віри» з різних частин тодішнього світу й побачили, що всі вірують однаково, а це означає — однаково знають Бога, який так полюбив їх, що вони готові були піти за Нього на мученицьку смерть.
«Символ віри» — це правило любові древньої Церкви, яке успадкували і ми. І тому в цій нашій спільній молитві хочу передусім подякувати вам за те, що ви знаєте Бога, що ви любите Його і свою святу Церкву. Дякую вам, що молитеся за Україну.
Часто, спілкуючись із нашими воїнами, які на передовій захищають усіх нас, я запитую їх: «Що вам потрібно?». Перше, що вони кажуть: «Моліться за нас». Вони свідчать про такі дива, які чинить сила молитви, про які ми навіть не здогадуємося.
Тому прошу вас: моліться. Моліться за Україну, моліться за українське військо, але ще більше — зростайте в молитві щодня. Особливо звертаюся до дітей і молоді: ніколи, встаючи вранці, не виходьте з дому не помолившись і ніколи не лягайте спати без молитви. Починайте і завершуйте свій день молитвою — і тоді побачите, як зміниться ваш день. Ви отримаєте ключ, щоб розпізнавати, що є справжнім, а що — фальшивим і підробленим. Бо той, хто пізнав істинне, завжди відрізнить підробку.
Молімося сьогодні разом до нашого Господа Ісуса Христа, щоб усі ми були добрими Божими дітьми. Нехай сила Божої благодаті спочиває на кожному з вас. Нехай ця громада зростає, нехай молодь мужніє, діти розвиваються, а дорослі ніколи не старіють духом, бо молитва у Святому Дусі оновлює серце людини і обличчя всієї землі. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
