Проповідь Блаженнішого Святослава в понеділок Святого Духа у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ у Княжичах
Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.
Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній (Пс. 143, 10).
Преосвященний владико Максиме!
Всесвітліший отче ректоре Київської Трьохсвятительської духовної семінарії!
Всесвітліший отче декане Богословського факультету
Українського католицького університету!
Всесвітліші та всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи, які святкують сьогодні особливе свято ‒
престольний празник цього семінарійного собору!
Достойні гості нашої семінарії: батьки, рідні, друзі семінаристів!
Дорогі княжицькі парафіяни, які щодня і щонеділі тут сповнюються Святим Духом!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у понеділок після свята П’ятдесятниці, Христова Церква запрошує нас звернути увагу на Особу, яка завжди присутня в нашому житті, але ми її не зауважуємо. Наші богослужіння називають її таїнственним гостем нашої душі, який усе нам пояснює, відкриває і дає зрозуміти. Цим гостем, свято якого нині відзначаємо, є Особа Святого Духа.
Учора ми роздумували над подією, яка сталася п’ятдесятого дня після Воскресіння Христового, а сьогодні пригляньмося до її винуватця ‒ Чесного, Святого, Животворного Духа Божого, якого Отець через Сина вилив на своїх учнів, а через них ‒ на все людство.
Ми чули: коли апостоли були зібрані в сіонській світлиці і на них зійшов Святий Дух, з ними сталося щось незвичайне. Святий Іван Золотоустий каже, що ця переміна була настільки глибокою, що ті, які ще вчора тремтіли перед юдеями, боялися вийти до людей, думаючи, що з ними вчинять те саме, що з їхнім Учителем, розіпнуть і віддадуть на смерть, сьогодні стали цілком іншими.
Коментуючи текст із Діянь апостолів (2), Золотоустий говорить: «Οὐκέτι γὰρ φόβος, οὐκέτι δειλία· τοῦ Πνεύματος παρόντος πάντα ῥᾴδια. Διὰ τοῦτο καὶ οἱ πρότερον δεδοικότες καὶ τρέμοντες, εὐθέως ἐγένοντο πάντων ἀνδρειότεροι» (Бо вже немає страху, вже немає боягузтва; коли присутній Дух, усе стає легким. Тому й ті, що раніше боялися і тремтіли, відразу стали мужнішими за всіх) (Бесіда IV на Діяння апостолів, PG 60, 38–39).
Пригляньмося до трьох надзвичайних див, або перемін, що сталися з апостолами в момент зішестя на них Святого Духа. Перше диво: чуємо, що вони вийшли. Дух вивів їх із сіонської світлиці та велів їм промовляти до народів. Лука каже: «Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2, 4). Друге диво: кожен, хто слухав проповідь апостолів, чув свою рідну мову ‒ і це не випадково. Третє диво: люди, які зійшлися в Єрусалим, не тільки слухали, а й почули сказане ‒ це чудо прийнятого Божого слова.
Щодо першої переміни папа Франциск говорив про «коперніканську революцію», яка сталася з учнями. (Ви добре знаєте, що ця зміна свідомості людства полягала в усвідомленні, довкола чого все обертається.) До того моменту, як читаємо в Євангеліях, учні сперечалися: хто з них кращий, хто має бути перший, хто на якому місці сидітиме біля Ісуса Христа. Вони розповідали Вчителеві й людям про свої діла, а тепер сталося протилежне. Ми часто хочемо, щоб усе оберталося довкола нашого «я», навіть Господь Бог і Його Церква. Одначе тут сталося інакше. Учні звіщали не власні вміння чи мудрість. Лука каже: «… Вони нашими мовами проголошують величні діла Божі» (Ді. 2, 11). Отже, апостоли почали обертатися довкола єдиного, істинного, живого Бога, у Тройці Святій славимого. І все їхнє життя докорінно змінилося. Вони пішли туди, куди не думали йти, і промовили до тих, кого ніколи не сподівалися зустріти у своєму житті.
Тепер пригляньмося до другого дива ‒ говоріння різними мовами, яке є дуже цікавим і надзвичайним. Ми часом про нього чуємо, але мало над ним роздумуємо. Очевидно, що в тогочасному римському світі існувала спільна мова, яку всі розуміли, і, думаю, що наші біблісти, присутні сьогодні, підтвердять: коли б хтось із проповідників хотів знайти таку мову, то, мабуть, говорив би грецькою. Зрештою, усе Священне Писання Нового Завіту написане мовою «койне» ‒ грецькою мовою міжнародного спілкування. Але апостоли не вчили грецької, а промовляли до кожного під сонцем, до всіх народів їхньою власною мовою. Що це означає?
Історія тлумачення цих слів виявляє певну настороженість ранніх коментарів щодо тієї спільної мови у Вавилоні. П’ятдесятниця у Діяннях апостолів протиставляється події вавилонського стовпотворіння. Тоді люди говорили однією спільною мовою, але щось сталося ‒ їхні мови перемішалися. Ймовірно, юдеї, маючи гіркий досвід вавилонської неволі, сприймали одну мову як образ рабства, натомість Святий Дух є Духом свободи. І ось присутні чують, як апостоли говорять не просто зрозумілою, а їхньою рідною мовою.
Це означає, що Дух Святий дає можливість увійти у світ, культуру і життя кожного народу та кожної людини. Ми й сьогодні сприймаємо як знак великої поваги, коли хтось звертається до нас рідною мовою. Натомість «общєпонятний язик» стає мовою рабства, зовнішнього примусу і тоталітарного ставлення. Мова самого Бога входить у моє життя як рідна мова любові й дає відповідь на ті питання, які мене турбують.
Щодо третього дива, то всі присутні не лише почули цю мову, а й зрозуміли і прийняли її. Ми знаємо, що можна слухати і не почути. Проте тут відбувається чудо слухання. Дух Святий немов відкриває духовне вухо людини. Він робить її здатною сприйняти силу Божу, яка звертається до неї через апостольську проповідь. І тоді великі, дивні діла Божі звершуються не тільки з апостолами, а й з кожним, хто слухає. Тому сьогодні ми чуємо слова псалмоспівця Давида: «Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс. 143, 10). Замало знати, що є істинним і добрим — потрібна сила, щоб у цій істині жити і чинити добро, а це можливо лише благодаттю Святого Духа.
Дорогі брати-семінаристи, подія П’ятдесятниці і переміна, яка сталася з Христовими учнями в сіонській світлиці, ‒ це образ вашої семінарії. Вас сюди, до особливого простору духовного життя, привів Господь, і тут із вами має відбутися ця коперніканська революція силою і благодаттю Святого Духа. Тут ви маєте навчитися вже не жити для себе, у полоні власних ілюзій та ідей, а прийняти свободу благодаті Духа Святого, щоб усе ваше життя оберталося довкола єдиного центра — Живоначальної Пресвятої Тройці. Лише тоді воно матиме справжній сенс.
Семінарія ‒ це особливий простір, де Господь посилає до вас тих, хто покликаний говорити до вашого серця рідною мовою. Коли ж наставники обмежуються загальними словами і не знаходять способу працювати особисто з кожним, не підбирають ключа до його серця, ‒ така семінарія не виконає повною мірою свого завдання.
Тому сьогодні Дух Святий повинен особливо діяти в серцях викладачів, настоятелів і вихователів. Але щоб усе це здійснилося, ви, дорогі брати-семінаристи, як про це читаємо і чуємо, маєте пережити момент, коли Дух відкриє ваші вуха — щоб чудо слухання стало послухом віри до почутого Божого слова. Тоді те, що ви співаєте на Божественній Літургії, читаєте у богословських книжках, сприймете як Боже слово, скероване особисто до вас. Воно звернене не до вашого брата по кімнаті, не до когось іншого, а саме до вас, щоб ви почули його мовою власного серця. І тоді П’ятдесятниця принесе плід у вашому житті.
«Господи… навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс. 143, 9–10). Нехай ці слова стануть гаслом, молитвою і найглибшим проханням до Бога, яке кожен із вас, дорогі брати, у храмі, посвяченому Святому Духові і Пресвятій Тройці, возноситиме до Бога.
Цей день і це свято є особливим моментом у житті нашої семінарії, зокрема цього року. Ми почули про три чуда, які сталися в день П’ятдесятниці, а нині три події відбуваються на наших очах.
Перша подія ‒ наші брати-семінаристи отримали підрясники, підсумували й завершили перший рік навчання в цій семінарії. Ви всі змінилися. Думаю, ваші батьки, рідні та близькі, побачивши свого сина в підряснику, зауважать цю зміну. За цей рік щось із ним сталося. Хай ця зміна буде не тільки зовнішньою, хай цей духовний одяг стане дзеркалом душі й серця.
Дорогі брати, ви сьогодні одягнули підрясники — не знімайте їх більше. Після повернення на канікули додому у вас буде спокуса залишити все це за порогом. Дуже вас прошу ‒ не робіть цього. Не соромтеся того дару П’ятдесятниці, який сьогодні на вас спочив.
Друга подія — свято випуску. Наші семінаристи, які завершують навчання, отримають два важливих документи: диплом Католицького університету, державний диплом про вищу освіту Міністерства освіти і науки України, і Тестімоніум (Testimonium) про завершення семінарії. Прошу вас, брати-випускники, не покладіть ці дипломи в шухляду, не забудьте про них. Чекаю вас одного дня з проханням приступити до Таїнства Священства.
Сьогодні ‒ жнива в цій семінарії. Можливо, ви, випускники, маєте пережити те саме, що й апостоли, яких Дух Святий вивіз із сіонської світлиці. Якщо ви сповнені Його благодаттю, то маєте що сказати і що посвідчити народові, який прагне почути з ваших уст слово, промовлене рідною мовою ‒ відповідно до найглибших і найболючіших питань, серед яких сьогодні живе, молиться і бореться наш народ.
Невдовзі відбудеться ще й третя подія. Ми освятимо приміщення бібліотеки нашої Трьохсвятительської духовної семінарії. Це третій дар П’ятдесятниці. Тут постала найкраща книгозбірня богословської наукової літератури в Києві, і нарешті вона знайде своє місце та вповні відкриється для читачів та науковців.
У день посвячення бібліотеки хочу особливо подякувати передусім тим жертводавцям, які зробили можливим доступ семінаристів до Божественної Мудрості, що подавалася і подається Духом Святим Його святій Церкві. Зокрема, дякуємо владиці-емериту Михайлові Вівчарю з Канади, який подарував цю бібліотеку; отцю Андрієві Чировському із США ‒ нашому славному професорові, який передав особисту книгозбірню семінаристам. Не можемо не згадати й владик Єпископської
конференції Франції, які передали нам тисячі книжок. Дякуємо багатьом іншим ‒ знаним і незнаним жертводавцям, навіть тим, які бажали залишитися невідомими, але Господь знає їхні імена.
Брати-семінаристи, не допустіть, щоб ці книжки припали пилюкою. Нехай Божа Мудрість у цій семінарії відкриється вам у повноті силою і діянням Святого Духа.
Сьогодні молимося: Господи, у цій семінарії Ти встановив сіонську світлицю, де народжуються майбутні священнослужителі Твоєї Церкви. Пошли Духа Твого Святого, який обновить серце і лице української землі. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
