«Словаччина є з Україною, бо любов Божа не має кордонів»: Українці в Словаччині здійснили першу Всеукраїнську прощу до Лютини
14–15 липня у відпустовому марійному паломницькому місці в Лютині у Словаччині близько 500 українців зібралися на спільну прощу, під час якої молилися за перемогу України і за стійкість у вірі. Богослужіння очолив єпископ-помічник Братиславської єпархії Словацької Греко-Католицької Церкви владика Мілан Лах у співслужінні з численним духовенством.
Паломництво відбулося з ініціативи о. Пантелеймона Гербери, душпастиря для українців у Кошице. Українці разом зі своїми душпастирями приїхали з України, Чехії, Угорщини, Австрії, а також зі словацьких міст Кошице, Пряшева, Братислави, Нітри, Тарнави.
Читайте також: Отець Пантелеймон Гербери про душпастирство у Кошице: «Моє завдання пригорнути українців і допомогти їм зберегти свою ідентичність»
Паломництво розпочалося Божественною Літургією, яку очолив архимандрит Ярослав Лайчак, протосинкел Кошицької єпархії Греко-Католицької Церкви в Словаччині. Протосинкел привітав українців у відпустовому місці, а також попросив їх почуватися в домі Богородиці, як у своєму домі, бо Вона є Мамою для всіх. «Ми можемо бути фізично далеко від Батьківщини, але коли ми є в домі Мами, то ми вдома», — підкреслив він.
Після Святої Літургії відбулася Велика вечірня з литією і з обходом довкола храму. На вечірній молитві був владика Мілан Лах. Відтак у Саду Богородиці учасники прощі молилися Акафіст.
Продовжилася молитва зранку 15 липня з Утрені. Після цього був похід та Архиєрейська Божественна Літургія, під час якої утворився осередок спільноти «Українська молодь — Христові» у м. Кошице. У проповіді владика Мілан привітав українців у Лютині, запевнив їх у цілковитій молитовній підтримці. Архиєрей звернувся також до словаків із проханням мати відкрите серце до людей з України, які постраждали через війну.
«Господь Бог каже, що тепер тут є твоє місце. Він нам, словакам, каже, що тут твоє місце: відкрити серце до тих, хто потребує допомоги, до тих, хто втікає з України. Це Господь каже нам, словакам: не плакати, що наш рівень життя знижується. Кожен у Словаччині має хліб і своє ліжко. Ми повинні відшукати Христа в біженцях з України, які є тут, бо хочуть зберегти своє життя. Ми в Христі — одно. Христос на хресті помер за всіх… Дорогі браття і сестри з України, ми в Словаччині є з вами. Це вияв нашої підтримки і єдності, бо любов Божа не має кордонів чи нації», — підкреслив проповідник.
Окремо владика Мілан звернувся до молоді, яка під час Божественної Літургії склала присягу на вірність Христові. Єпископ закликав молодь залишатися вірними Христові в кожній хвилині їхнього життя. «Будьте вірними Христові і тоді, коли перед вами не буде камер, коли ви не будете мати одягнену хустину. Моліться Христу щоденно, сміливо. Читайте і пізнавайте Святе Письмо. Бо цим словом Божим є Ісус Христос. Сьогодні тут семеро молодих людей з „Української молоді — Христові“ склали присягу. Ви є для нас прикладом, як ми маємо бути в Христі одно. Будьте добрими свідками Христа всюди, де вас Господь Бог пошле», — сказав єпископ українській молоді. Проповідник наголосив на необхідності молитися один за одного.
На завершення програми відбувся концерт українських та духовних пісень.
«Лютина — це, практично, словацька Зарваниця. Тут моляться словаки з усієї країни», — зауважив о. Пантелеймон Гербери. Священник розповів, що метою цієї прощі є молитва за перемогу України та за стійкість віри українців. Організатори прагнули створити можливість українцям зустрітися та єднатися у молитві, що також є необхідною підтримкою у такий складний час війни.
Довідка
Лютина — марійське паломницьке місце, яке розташоване за 27 км від резиденції Пряшівського архиєпископства в Пряшеві в напрямку Старої Любовни поблизу міста Сабінов.
Переказ про об’явлення на Лютинській горі розповідає, що вранці, близько дев’ятої години, 19 серпня 1851 року, на свято Преображення Господнього (за юліанським календарем), Зузана Фекете пішла з трьома дітьми збирати гриби. Коли вона прийшла на місце, де зараз стоїть каплиця Святого Миколая з джерелом Чесного хреста, зі страху впала на коліна на землю, бо неподалік побачила парадно одягненого єпископа, який нагадував святого Миколая, зображеного на іконі місцевого іконостаса.
Після дозволу папи Пія ІХ було розпочато загальнонаціональний збір на будівництво каплиці Успіння Пресвятої Богородиці. Люди з’їжджалися через Відень, Буду, Трансильванію та Підкарпаття. Так розпочалося велике паломництво вірних з усієї Угорщини, Трансильванії та Галичини. Кожен приносив із собою каміння, з якого потім збудували каплицю та підпірну стінку під нею. Кількість паломників у ті часи сягала 55–60 тисяч. Події чудесних зцілень з перших років після об’явлення фіксуються в протоколах і зберігаються в архівах Ватикану.
Департамент інформації УГКЦ
