УГКЦ глобальна: від Патріаршого собору у Києві і аж до островів Фіджі та місій у Парагваї
П’ятий день робочих засідань Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувається в Українській папській колегії Святого Йосафата у м. Римі, був присвячений розгляду душпастирської ситуації у різних митрополіях та регіонах глобальної Української Греко-Католицької Церкви.
Першими під час представлення душпастирської ситуації взяли слово священники.
Австрія
Отець Юрій Коласа, Генеральний вікарій Віденського Архиєпископа для вірних східних Католицьких Церков у Австрії, розповів про життя і служіння українських вірних і духовенства у цій країні, де вони не мають власної ієрархії, тож перебувають під опікою Віденського архиєпископа, яким на даний час є кардинал Крістоф Шенборн. Ординаріат в Австрії охоплює душпастирською опікою близько 5 тис. греко-католиків, яким служать 19 священників та один семінарист. Об’єднані вірні навколо 20 парафіяльних осередків. Однак, вагомою складністю є відсутність церков і приміщень для зустрічей і різноманітного служіння.
Казахстан та Центральна Азія
Далі отець Василь Говера, апостольський адміністратор для католиків візантійського обряду в Казахстані та Центральній Азії, представив стан розвитку УГКЦ в Казахстані та Узбекистані. Сьогодні у цих країнах існують 7 парафій, а саме 6 — у Казахстані та 1 в Узбекистані. Служіння здійснюють 6 священників та дві сестри-служебниці. Серед викликів, з якими сьогодні зустрічається Церква на цих теренах, о. Василь виокремив виїзд українців з цих країн, загрозу асиміляції і відповідно втрати своєї мови, культури і традицій, а також старіння членів парафій. Попри це, Церква продовжує служити тим, хто цього потребує.
Отець Василь Говера під час Синоду Єпископів УГКЦ 2025 року
Румунія
У свою чергу, о. Василь Колопельник, Генеральний вікарій для українців греко-католиків в Румунії, окреслив виклики та здобутки українців у сусідній країні, закцентувавши увагу на новій хвилі біженців з України, які шукають безпеки і спокою для своїх родин. «Ми дякуємо нашій матірній Українській Греко-Католицькій Церкві за постійний зв’язок та співпрацю, яку реалізовуємо через Пасторально-міграційний відділ», — зазначив священник у своєму коментарі пресслужбі Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ. Він додав, що на даний час опіка українських греко-католиків у Румунії реалізовується 11 священниками навколо 20 парафіяльних спільнот. «Місцевий румунський греко-католицький єпископ, ординарій єпархії Марамурешу Васіле Бізеу завжди відкритий до ефективної співпраці, заохочуючи нас зберігати багатство власного обряду та традиції», — відзначив о. Василь Колопельник.
Київська митрополія
Після цього члени Синоду Єпископів УГКЦ присвятили час доповідям своїх співбратів у єпископстві про душпастирську ситуацію в Україні. Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав розповів про душпастирство у Київській митрополії, яка об’єднує Харківський, Донецький, Кримський, Одеський та Луцький екзархати та Київську архиєпархію. Він зокрема зазначив, що державна статистика подає про 2 млн людей, які визнали себе греко-католиками на цих територіях. Але душпастирство для них здійснює лише 306 священників. Тож тільки Київська архиєпархія вже сьогодні потребує 50 священників задля того, щоби задовільняти усі духовні потреби людей. Тому брак священників стає доволі відчутним як для Києва, так і для Одеси, Донецька, Харкова чи Луцька.
Також Блаженніший Святослав згадав про Київську духовну семінарію, яка є «великим щастям». Саме з неї сьогодні виходить значна частина священників, які розпочинають служити на цих теренах. І це попри виклики, попри близькість фронту, і попри те, що «саме ця частина України, зокрема східної, північної, південної, — це місце, де сьогодні є найважче».
Владика Максим Рябуха, екзарх Донецький
Донецький екзархат
Владика Максим Рябуха, екзарх Донецький, підкреслив складну ситуацію в екзархаті, де лінія фронту стрімко наближається до Дніпра. Попри загрози та постійні обстріли, церковне життя триває: проходять з’їзди спільноти «Матері у молитві», прощі до Запоріжжя, відкрито медичний центр у Дніпрі й завершується перший рік навчання у Католицькій школі в Запоріжжі. Активно розвивається молодіжне служіння, катехизація ведеться на 14 парафіях, 89 катехитів здобувають освіту. Молодь демонструє зрілість, чітке бачення свого майбутнього та приводить до Церкви цілі родини.
Одеський екзархат
Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський, повідомив про складну ситуацію на півдні України: правобережжя Дніпра та частина Херсона сильно зруйновані. Попри небезпеку, священники залишаються вірними служінню. Водночас екзархат стикається з демографічною кризою в селах, де змушені закриватися школи через вимирання сільських громад. Нинішня стратегія Церкви спрямована на розвиток душпастирства в обласних і районних центрах.
Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський
Харківський екзархат
Владика Василь Тучапець, екзарх Харківський, розповів про загострення ситуації на фронті, особливо на Сумщині та Куп’янському напрямку, звідки людей евакуюють до Харкова й Сум. Церква допомагає переселенцям і військовим, організовує навчання для дітей через закриті школи й садочки. Попри обстріли, зокрема в Ізюмі, священники продовжують служіння, хоча є потреба у духовенстві в інших містах. У свою чергу, єпископ-емерит Ігор Ісіченко, який мешкає у Харкові понад 50 років, зазначив, що місто, попри біль і руйнування, формує нову ідентичність борців, а роль Церкви тут особливо важлива — вона покликана надати духовний зміст перетворенню. Він наголосив, що потрібні не просто священники, а справжні духовні провідники, здатні зрозуміти й підтримати громаду.
Львівська, Тернопільсько-Зборівська та Івано-Франківська митрополії
Опісля владика Теодор Мартинюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський розповів про душпастирську ситуацію у трьох митрополіях Західної України — Львівській, Тернопільсько-Зборівській та Івано-Франківській. За словами доповідача, пріоритетними напрямками душпастирства сьогодні є:
- катехизація різних категорій вірних (підлітки, молодь, люди середнього віку, старші особи) та нові методи євангелізації;
- душпастирство покликань;
- душпастирство сімей та родин та збереження інституту сім’ї,
- зцілення ран війни, тобто душпастирська опіка зранених війною (родини загиблих, тих, що зникли безвісті, сім’ї військовослужбовців, особи з інвалідністю, особи, які перебувають за межею бідності, діти-сироти);
- капеланське служіння в закладах освіти та у медичних установах;
- відстоювання християнських цінностей в суспільстві і державних структурах;
- літургійна молитва.
Єпископ Євген Попович, митрополит Перемишльсько-Варшавський
Польща
Митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген Попович представив душпастирський стан у трьох архи/єпархіях у Польщі — Перемишльсько-Варшавській архиєпархії, Вроцлавсько-Кошалінській та Ольштинсько-Ґданській єпархіях. За його словами, загалом у Польщі налічується близько 70 тис. вірних, які регулярно беруть участь у житті парафіяльних спільнот. Але водночас існує проблема із десятками, а може і сотнями тисяч українців, які прибувають до Польщі і не беруть активної участі у парафіях, приходячи до храмів зрідка. Також вагомою проблемою залишається асиміляція, тому Греко-Католицька Церква постійно наголошує на важливості вивчення катехизму у школах у своєму обряді.
Західна Європа
Наступним доповідачем став владика Богдан Дзюрах, який представив єпископам Синоду душпастирську ситуацію у країнах Західної Європи. У його доповіді йшлося як про країни церковними структурами УГКЦ, — Єпархія Пресвятої родини з осідком у м. Лондон (Великобританія), Єпархія святого Володимира Великого з осідком у м. Париж (Франція), апостольський екзархат для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, апостольський екзархат для українців католиків в Італії, Український греко-католицький вікаріат в Румунії, Ординаріат для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії, — так і про країни, де такі структури відсутні й опіку над духовенством та вірними здійснює Пасторально-міграційний відділ УГКЦ.
Наводячи статистичні дані, єпископ Богдан Дзюрах відзначив, що у Західній Європі за офіційними даними перебуває близько 2,8 млн українців, з яких понад 330 тис. осіб огорнуті душпастирською опікою. Її здійснюють 279 священників і 9 дияконів у 549 парафіяльних осередках. Також їм у цьому допомагають 59 богопосвячених осіб та 15 семінаристів.
Філадельфійська митрополія
Філадельфійська митрополія, яка об’єднує Філадельфійську архиєпархію, Стемфордську єпархію, Єпархію святого Миколая Чудотворця з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) та Єпархію святого Йосафата з осідком у м. Парма (штат Огайо, США), за словами митрополита Бориса Ґудзяка, здійснює душпастирство у 208 парафіях та місійних осередках. Душпастирські потреби вірних забезпечують на сьогодні 191 священник.
Окремо митрополит Борис у своїй доповіді присвятив увагу діяльності Фонду «Зцілення ран війни в Україні» (HWF). Цей фонд був заснований чотирьма єпархіями Української Католицької Церкви у США у січні 2024 року як продовження попередньої гуманітарної ініціативи «Humanitarian Aid for Ukraine». З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну фонд підтримав понад 190 різних проєктів та програм, залучивши для цього мільйони доларів США. Натомість за минулий 2024 рік було підтримано 93 проєкти. Сьогодні фонд розвиває свою діяльність у трьох напрямках: психологічна допомога, духовна допомога, фізична допомога.
Владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Вінніпезької архиєпархії
Вінніпезька митрополія
Далі владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Вінніпезької архиєпархії, представив душпастирський звіт Вінніпезької митрополії. Доповідь висвітлила як здобутки, так і виклики, що постали перед Церквою у Канаді в умовах глибоких соціальних змін та війни в Україні.
У звіті відзначено, що українські парафії по всій Канаді стали осередками активної солідарності у відповідь на гуманітарну кризу, викликану повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Прийом новоприбулих парафіянами надав громадам нової енергії та відкрив нові можливості для душпастирської праці. Окремо наголошено на успіхах у сфері освіти, катехизації та інфраструктурного розвитку, які свідчать про стратегічне бачення та далекоглядність церковного керівництва.
Разом з тим, владика Андрій звернув увагу на глибші системні виклики, з якими стикається митрополія: процес секуляризації, зменшення традиційних громад, нестача покликань до священства та фінансова нестабільність. Інтеграція новоприбулих українців, незважаючи на щирі зусилля, залишається непростим процесом, що потребує нових підходів у євангелізації та душпастирстві.
«Найбільший виклик сьогодні — знайти баланс між служінням новоприбулим і підтримкою усталених громад; між нагальними потребами та історичною спадщиною; між відкритістю до сучасного суспільства і збереженням власної духовної ідентичності», — підкреслив владика Андрій.
У звіті наголошується, що подолання цих викликів вимагатиме стратегічної єдності, сміливих пасторальних рішень та активного залучення мирян. Майбутнє Української Католицької Церкви в Канаді, за словами владики, залежить від здатності спільно трансформувати виклики у нові можливості для живого свідчення Євангелія.
Єпископ Володимир Ковбич, митрополит Куритибський
Куритибська митрополія
Куритибська митрополія, про яку під час Синоду Єпископів УГКЦ розповів митрополит Володимир Ковбич, складається з Куритибської архиєпархії Святого Івана Хрестителя та Єпархії Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії з осідком у м. Прудентополіс.
За словами владики Володимира, єпархію Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії творять 12 парафій та близько 120 дочірніх громад-церков. У Куритибській архиєпархії натомість існує 17 парафій з близько 100 громадами. Правлячі архиєреї Володимир Ковбич та Мирон Мазур намагаються часто відвідувати усі парафіяльні спільноти.
Парафії та церкви у Бразилії обслуговують 22 єпархіальні священники та 51 ієромонах Василіанського Чину. «Інститути богопосвяченого життя є великою силою, на які Куритибська митрополія може розраховувати у своїй душпастирській та євангелізаційній місіях. Сестри служебниці Непорочної Діви Марії, сестри Святого Йосифа, сестри-катехитки Святої Анни та катехитки світського Інституту Серця Христового самовіддано приходять на поміч у пасторальній праці. Їхня присутність є дуже цінною, бо вони займаються навчанням катехизму, церковного співу, приготуванням дітей до Першої Святої сповіді та Святого Причастя, а також дбають про прибирання і красу храмів», — повідомив митрополит Володимир Ковбич.
У парафіях, за словами доповідача, також діють чотири церковні рухи: Апостольство молитви, Євхаристійне лицарство, Марійська молодь, спільноти чоловіків для молитви на вервиці. Задля кращої координації молитовного і соціального служіння нещодавно була утворена Митрополича рада мирян.
«Сьогодні душпастирство у митрополії має сім основних служінь: Катехитичне душпастирство, Літургійне душпастирство, Душпастирство покликань, Душпастирство сім’ї, Душпастирство молоді, Душпастирство комунікації, Душпастирство соціальної акції», — підсумував на завершення митрополит.
Аргентина і Парагвай
В Аргентині існує Єпархія Покрови Пресвятої Богородиці з осідком у м. Буенос-Айрес. Її правлячий архиєрей Даниїл Козлинський розповів членам Синоду Єпископів УГКЦ про життя і діяльність Української Католицької Церкви на цих теренах.
За його словами, сьогодні в Аргентині служить 5 ієромонахів Василіянського Чину, які працюють у парафіях Апостолів та Обера. Більшість священиків, а саме 8 належить до єпархіального духовенства. Усі вони служать у 10 парафіях та понад 50 душпастирських осередках.
Від 2010 року у єпархії існує монастир отців-студитів, який знаходиться в місті Пікуе, в південному регіоні провінції Буенос-Айрес.
Основними принципами душпастирського служіння у Буенос-Айреській єпархії, за словами владики Даниїла Козлинського, є регулярне звершення Божественної Літургії, навіть за умов нестачі священників, з мінімумом двічі на місяць у кожній громаді. Наголошується на важливості відвідин родин, врахуванні соціально-культурного контексту кожної парафії, підтримці священників у віддалених місцевостях та розвитку активної ролі мирян у душпастирстві й адмініструванні. Окрема увага приділяється катехизації дітей і молоді, формації катехитів, а також викликам, пов’язаним з асиміляцією молоді та домінуванням латинського обряду в освітніх установах.
Варто також додати, що єпархія має власну духовну семінарію, де готує кандидатів до священства до практичного літургійного життя, а також знайомить з реальністю майбутнього середовища, в якому вони будуть здійснювати своє священниче служіння.
Говорячи натомість про Парагвай, владика Даниїл пригадав про те, що на початку 2013 року Святий Престол, на прохання Синоду Єпископів УГКЦ, призначив владику Даниїла Козлинського апостольським візитатором для української греко-католицької громади в Парагваю. Сьогодні для українців здійснює служіння один священник при парафії, яка також об’єднує 10 душпастирських осередків.
Австралія
Як розповів владика Микола кардинал Бичок, єпископ Єпархії Святих апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн для українців візантійського обряду в Австралії, Новій Зеландії та Океанії, на сьогоднішній день єпархія складається з 10 парафій та 11 місій; налічує 17 активних священників, 5 священників-емеритів, 4 постійних диякони, 9 сестер-василіянок та 7,256 вірних.
«Після початку війни в Україні, до Австралії та Нової Зеландії прибуло близько 15 тис. людей, з яких половина вже повернулися до України або Європи. Близько 4, 5 тис. людей отримали документи на постійне проживання в Австралії. Більшість з цих людей походить зі східної України, які є невоцерковлені та зрідка приходять до наших храмів. Проте, ми в своєму служінні є відкритими до них, і це в особливий спосіб проявляється на наших місійних теренах, де вони горнуться до всього українського», — розповів кардинал Микола Бичок.
Також єпископ розповів про те, як Католицька Церква в Австралії мобілізувалася в гуманітарній допомозі українському народу з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Спочатку ці добрі починання розпочалися із благодійної організації „Карітас“, а згодом також продовжилися в кожній дієцезії по зборі коштів для Патріаршої фундації „Мудра справа“. Завдяки цьому нам вдалося допомогти багатьом тисячам українцям та відчути, що вони не є одні: за них пам’ятають наші брати та сестри з далекої Австралії», — зазначив він.
Не зважаючи на значні відстані між парафіяльними спільнотами, відвідини вірних приносять йому, за словами єпископа, велику радість. Тож упродовж 4 років його служіння, йому вдалося вже неодноразово відвідати навіть найбільш віддалені спільноти, як от м. Дарвін, яке знаходиться на відстані 3 124 км від Мельбурна, чи Перт на відстані 2 901 км. Також владика відвідав вірних у Новій Зеландії, де існує 4 парафіяльні спільноти, відстань до яких коливається від 2 285 км до 2 644 км. На острови Фіджі приходилося долати 3 867 км, а на острів Папуа-Нова Гвінея — 3 467 км. І, на жаль, як стверджує єпископ Микола Бичок, відстані — це не єдина трудність сьогодні в єпархії.
«Вже втретє нам вдалося організувати національну прощу до храму Святого Володимира у м. Канберрі. На перший погляд, людей є небагато у порівнянні з прощами в Україні. Проте, завжди є близько 150 вірних з цілої Австралії, які є об’єднанні в молитві впродовж 2-х днів. Для нашої єпархії — це великий успіх», — мовив архиєрей.
