«Україна потребує просімейної політики», — Патріарша комісія УГКЦ у справах родини і мирян
Заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах родини та мирян Юрій Підлісний розповідає про демографічні виклики України та необхідність кардинальної зміни підходів до сімейної політики.
Демографічна криза: від 52 мільйонів до невідомості
Україна вже понад три десятиліття переживає демографічну кризу. Коли наша держава здобула незалежність у 1991 році, в ній проживало понад 52 мільйони людей. Сьогодні точну кількість населення України визначити неможливо з багатьох причин, головна з яких — відсутність перепису населення впродовж останніх 24 років.
Тенденція до зниження народжуваності розпочалася ще наприкінці 80-х років, тобто до проголошення незалежності. Для природного відтворення населення необхідний показник народжуваності 2,05–2,2 дитини на одну сім’ю. В українських реаліях, враховуючи складну економічну ситуацію, проблеми охорони здоров’я та ризиковий спосіб життя чоловіків, саме 2,2 дитини на сім’ю забезпечили б стабільність чисельності населення.
Проте з кінця 80-х років Україна вже мала менше двох дітей на сім’ю, що призвело до двох критичних наслідків: скорочення населення та його старіння. Ці процеси передбачали майбутні економічні труднощі та безпекові виклики для держави.
Західні впливи та руйнування традиційних цінностей
Додатковим фактором, що погіршив ситуацію, стала так звана «хибна вестернізація» України. Із Заходу прийшли ідеї співжиття без шлюбу — ні церковного, ні зареєстрованого державою. Ці нові віяння призвели до стрімкого падіння народжуваності до критичного рівня 1,3 дитини на сім’ю, що означало неминуче скорочення кількості майбутніх сімей.
Особливо негативно на становище сім’ї вплинуло впровадження в інформаційний простір та систему шкільної освіти так званого «статевого виховання». Під приводом боротьби з хворобами, що передаються статевим шляхом, та небажаними вагітностями, ці програми відривали статеві стосунки від подружнього життя, пропонуючи розуміння статевої близькості як джерела задоволення без відповідальності.
Масове поширення порнографічного контенту через друковані ЗМІ, інтернет та YouTube парадоксально призвело до зменшення кількості статевих стосунків та їх погіршення. Молодь, яка не одружується, а просто співживе, перебуває в постійній нервозності щодо майбутнього, особливо жінки, які стикаються з дилемою небажаної вагітності.
Трудова міграція та розбиті сім’ї
Погіршення економічного становища в Україні спричинило масові виїзди за кордон на заробітки. Трудова еміграція стала причиною появи феномену «розбитих сімей», коли один з членів сім’ї працював за кордоном, а інші залишалися вдома. За кордоном часто заводили нові сім’ї, а діти сприймали відсутнього батька чи матір лише як «банкомат», який пересилає гроші та час від часу телефонує.
Економічна ситуація продовжувала погіршуватися, і виїзд за кордон прискорювався. Більшість трудових емігрантів почали осідати в країнах працевлаштування, і лише 12–15 % поверталися в Україну. Особливо тривожним був факт, що виїжджали переважно люди репродуктивного віку, що позбавляло Україну перспектив покращення демографічної ситуації.
Згодом люди почали виїжджати не лише за заробітками, а для облаштування життя в країнах з вищими соціально-економічними стандартами, втративши надію на можливість змінити ситуацію в Україні.
Війна та її демографічні наслідки
Війна, що розпочалася у 2014 році, значно погіршила ситуацію, особливо для східних та південних регіонів України. З’явилися перші внутрішньо переміщені особи, сім’ї знову почали розбиватися.
Широкомасштабне вторгнення 2022 року створило жахливу ситуацію: понад 12 мільйонів людей покинули свої домівки. Станом на сьогодні більше 6,8 мільйонів українців перебувають за кордоном. Понад 44 % біженців — це жінки з дітьми, чоловіки яких переважно залишилися в Україні, частина — на окупованій території.
Так утворилася ще одна категорія розбитих сімей. Західний світ, який надав притулок українським родинам, з одного боку допоміг врятуватися від смертельної загрози, але водночас докладає зусиль, щоб українці залишилися там назавжди, оскільки вони можуть покращити генофонд приймаючих країн та вплинути на їхню власну проблему низької народжуваності.
Ілюзії повернення та реальні виклики
Українські урядовці та Президент виступили з ініціативами повернення біженців, але ці пропозиції видаються ілюзорними. Україна не може забезпечити ані зараз, під час війни, ані, можливо, в найближчому майбутньому після її завершення, тих соціально-побутових та економічних стандартів, які можуть запропонувати країни, що надали прихисток українцям.
Невідомо, скільки українців залишиться в Україні після завершення війни та скільки чоловіків захочуть поїхати до своїх дружин і дітей на Заході. Становище України буде доволі складним, що вимагає негайного впровадження стратегії просімейної політики.
Церковна ініціатива та державна відповідальність
Українська Греко-Католицька Церква вже розробила власну просімейну стратегію, затвердила її на Синоді Єпископів УГКЦ та розпочала перші кроки реалізації для своїх вірних. Ці ініціативи можна масштабувати, але необхідно розуміти, що недостатньо лише кроків знизу від громадянського суспільства.
Потрібна державна ініціатива та державна просімейна політика. Насамперед необхідно створити центральний орган державної влади, відповідальний за розробку та впровадження такої політики. Політика має бути комплексною, базуватися на найкращих світових зразках, але адаптованою до українських реалій.
Державні мужі повинні починати перші кроки вже зараз, усвідомлюючи, що результати можуть з’явитися лише через десятиліття. Але це необхідно робити.
Відбудова суспільних відносин
Україна зустрінеться з важким завданням відбудови після війни. Хоча політики та державні службовці говорять переважно про відбудову міст, сіл, інфраструктури та енергетичних об’єктів, що є першочерговими завданнями, Україна потребує також відбудови суспільних відносин.
Суспільним пріоритетом має стати сім’я, її зміцнення та відновлення поваги до сімейних цінностей. Завданням держави на різних рівнях буде створення атмосфери, дружньої до сім’ї.
Це має відбуватися через інформаційний простір, телепередачі, фільми, різні інформаційні потоки, які утверджуватимуть сім’ю та красу подружньої любові, а також через запровадження в шкільних програмах предметів, що пропонують повагу до сім’ї та сімейної етики, які не відривають статеві стосунки від подружнього життя, а показують їхню красу власне у подружжі.
За таких умов в Україні з’явиться шанс на міцні сім’ї. Як говорив Арістотель, сім’я — це основа суспільства. Міцна і стабільна сім’я створює міцне і стабільне суспільство.
Економічні та безпекові виклики старіння населення
Важливо усвідомлювати економічні та безпекові наслідки демографічної кризи. На полі бою молодий завжди сильніший за старого. Чим старше населення, тим важче воювати і боронитися. Для економіки старше населення означає більший тягар.
Ще до широкомасштабного вторгнення дефіцит пенсійного фонду в Україні становив приблизно 200 мільярдів гривень через те, що Україна є доволі старою нацією. Солідарна пенсійна система працює лише тоді, коли молодшого працюючого покоління суттєво більше, ніж старшого, яке потрібно утримувати.
Молода нація — це перспектива для економіки. Як колись сказав один з православних ієрархів: «Коли нація не теше колиски, та нація стружить труни».
Шлях до змін: ментальність та відповідальність
У суспільних відносинах не існує незворотних процесів. Націю можна омолодити та зміцнити, але для цього потрібно змінити ментальність з егоцентричної, коли люди мислять лише про себе та своє задоволення без наслідків, на ментальність відповідальності.
Ми повинні мислити не тільки про себе, бути відкритими до створення родини, брати на себе відповідальність за себе та свою родину, утверджуючи сімейні цінності. Ні держава, ні жодна патерналістська система не може цього забезпечити. Це кожен громадянин повинен усвідомити як свою відповідальність.
Для подолання демографічної кризи потрібно зробити одну «маленьку річ» — змінити власну ментальність і через політичний тиск, тиск громадянського суспільства та Церков добитися від органів державної влади розпочати епоху просімейної політики, дружньої до сім’ї.
Лише за таких умов Україна зможе не лише вижити, але й процвітати, відновивши свій демографічний потенціал та забезпечивши майбутнє для наступних поколінь.
Текст: Департамент інформації УГКЦ
