«Українці захищають і наші кордони»: фінські волонтери та парафія УГКЦ у Таллінні передали для ЗСУ понад 150 автомобілів
Коли у травні цього року українські військові отримали ще сім автомобілів від волонтерів з Естонії та Фінляндії, за кожною з цих машин стояла вже чотирирічна історія — зібраних коштів, відремонтованих двигунів і тисяч кілометрів дороги до українського кордону. І люди, які щоразу повторюють українцям: «Ми поруч з вами. Ми — на одному боці».
На парафії Богородиці Троєручиці Української Греко-Католицької Церкви в Естонії від початку повномасштабної війни активно підтримують Україну. Спершу це була гуманітарна допомога, бронежилети та речі першої необхідності. Згодом до цієї підтримки долучилися естонські та фінські волонтери, а окремі ініціативи переросли у постійне служіння для українських військових і постраждалих від війни.
Душпастир для українців у Таллінні о. Роман Кіх розповідає, що лише від початку цього року вдалося передати на фронт уже 17 автомобілів, а загалом за час повномасштабної війни — понад 150.
«Для мене дуже важливо, що ця допомога не була лише емоційною відповіддю перших місяців війни, а стала постійним служінням нашої громади. Усі парафіяни — і ті, хто жив тут раніше, і ті, хто приїхав до Естонії після початку повномасштабного вторгнення, — залишаються включеними в цю справу. Ми постійно збираємо кошти: чи на ремонт машин, чи на купівлю нового транспорту, чи на інші потреби військових. Це показує, що Церква за кордоном є живою, діяльною і здатною відповідати на виклики часу не лише словом, а конкретним служінням», — каже священник.
За словами о. Романа, окрім автомобілів, громада реалізувала низку інших проєктів допомоги Україні. Зокрема, придбала мобільні лазне-пральні комплекси для військових, медичне обладнання для Київського госпіталю, карети швидкої допомоги, автобус для евакуації та мобільну стоматологію для військових.
«Автомобілі, що ми передаємо, безпосередньо їдуть на фронт. Вони використовуються для евакуації поранених, перевезення військових та інших потреб. Співпраця відбувається через Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові, який допомагає розподіляти транспорт між підрозділами», — пояснює він.
Особливе місце у цій історії займає співпраця з фінськими волонтерами. Одним із головних ініціаторів став Кай Лаппалайнен — фін, лютеранський пастор, нині керівник відділу комунікацій Фінського біблійного інституту. Саме він координує збір коштів на автомобілі, організовує доставку та разом з іншими волонтерами регулярно приїжджає до українського кордону.
Для Кая ця історія почалася навесні 2022 року після побаченого сюжету в новинах.
«На вокзалі в Перемишлі був маленький український хлопчик, сам, без батьків. У нього був лише рюкзак, а на ньому — записка з адресою, куди він мав їхати. І щось у мені тоді ворухнулося. Я подумав: якщо можу допомогти так, щоб таким дітям не довелося тікати від війни, то мушу це зробити», — пригадує Кай.
Невдовзі до нього звернулися естонські автомобільні ентузіасти, які шукали транспорт для українських військових. Кай написав про це на своєму популярному у Фінляндії автомобільному сайті, і люди почали жертвувати позашляховики та мікроавтобуси для України.
«22 березня 2022 року ми зібрали перші автомобілі, — каже він. — Ось так усе й почалося».
Спочатку допомога була неформальною: волонтери просто передавали авто українцям на польсько-українському кордоні. Але коли стало зрозуміло, що війна триває, вони вирішили співпрацювати з УГКЦ в Естонії.
«Я почув, що в Таллінні є українська християнська громада, і відразу захотів познайомитися. Як християнин і пастор, я хотів працювати разом із християнами. Не має значення, до якої конфесії вони належать. Усі християни — це брати і сестри», — говорить Кай.
Він додає, що саме співпраця з Церквою стала для волонтерів знаком довіри та прозорості.
«Люди, які жертвують гроші, хочуть знати, що автомобілі справді доходять до військових. Через співпрацю з Церквою все відбувається офіційно. Ми можемо показати, куди поїхали ці машини, і навіть отримуємо фото та відео від військових», — пояснює волонтер.
Сьогодні автомобілі для України вже не так часто жертвують безкоштовно, тому волонтери переважно збирають кошти, купують транспорт, ремонтують його та наповнюють гуманітарною допомогою. Під час останньої поїздки разом із сімома автомобілями для України привезли також понад 200 вогнегасників та пожежне обладнання.
Попри багатогодинні черги на кордоні, фінські волонтери продовжують їздити в Україну. Кай зізнається: кожна така поїздка ще більше переконує його, що українці борються не лише за себе.
«Хтось запитав мене, чому я це роблю. І я відповів: українці захищають не лише свої кордони. Вони захищають і наші кордони також», — каже він.
Водночас ця співпраця стала для нього і глибоким особистим досвідом. Кай протягом двох років жив у росії та часто відвідував ту країну, однак після початку повномасштабної війни відкрито став на бік України. Більшість його тамтешніх друзів зникли з Facebook. Не тому що розійшлися в поглядах — просто вони не можуть показувати це публічно.
«Раніше я не знав про Україну майже нічого. Але тепер знаю одне: ми на одному боці», — говорить фінський волонтер.
Іноді його запитують про плани. Відповідь проста: поїхати до Києва, коли скінчиться війна. Побачити людей і місця, занотовані в телефоні. Він бував там колись — на шкільній екскурсії, близько тридцяти років тому.
Отець Роман Кіх переконаний: ця історія є свідченням того, що Церква за кордоном не стоїть осторонь війни в Україні, а стає місцем, де солідарність різних народів і конфесій перетворюється на конкретне служіння.
«Наша Церква за кордоном є діяльною і продовжує допомагати. І дуже цінно, що ця допомога об’єднує людей різних народів і різних християнських традицій. Греко-католики, лютерани, естонські та фінські волонтери разом служать Україні — не деклараціями, а конкретними справами. Це свідчення того, що перед обличчям людського болю християнська єдність стає видимою. І ця підтримка не вщухає, бо люди не втомилися бути поруч», — наголошує священник.
Віра ВальчукДепартамент інформації УГКЦ
