Відродження храму Святої Ольги у Франції: як віряни вберегли святиню від занепаду

21 квітня 2026, 08:00 76

Храм, який відвідував патріарх Йосиф Сліпий, знову наповнився молитвою. У французькому селі Коркійруа (департамент Луаре) віряни УГКЦ не лише вберегли церкву Святої Ольги від руйнування, а й подбали про відновлення в ній літургійного життя.

Відродження храму Святої Ольги у Франції: як віряни вберегли святиню від занепаду

19 квітня Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Ігор Ранця у співслужінні настоятеля катедри Святого Володимира Великого о. Андрія Моркваса. На Богослужіння зібралися вірні з Парижа й навколишніх місцевостей. Після спільної молитви було проголошено Декрет, згідно з яким храм прикріплено до катедральної парафії Святого Володимира Великого в Парижі і служитиме їй як церковна філія богопочитання.

«Це рішення не лише адміністративне — воно означає повернення храму до повноцінного літургійного життя після тривалого періоду занепаду. Відтепер катедральна парафія у Парижі матиме два храми, розташовані на відстані понад сотню кілометрів. Символічно, що подія відбулася у рік, коли минає 75 років від початку душпастирської присутності УГКЦ у цьому регіоні», — розповідає владика Ігор.

За його словами, історія цієї присутності почалася ще в міжвоєнний період, коли до Луаре прибули українські трудові мігранти. Вони працювали тут у сільському господарстві, а також на заводі з виробництва шин і гуми «Гатчінсон» у сусідньому містечку Шалетт-сюр-Луен, яке між собою називали «Малою Україною». Сьогодні це місто побратим Дніпровського району Києва.

Після Другої світової війни тут поступово сформувалася мережа душпастирства, а в 1951 році в Коркійруа розпочалося регулярне служіння для вірних.

Зусиллями о. Миколи Бучка було зведено храм: перший камінь заклали в 1961 році, а вже за 2 роки святиню освятив апостольський екзарх для українців-греко-католиків у Франції Володимир Маланчук. Згодом тут постав іконостас, а сам храм став духовним центром для українців у регіоні.

У цій церкві прийняв священничі свячення о. Ярослав Салевич, який пізніше служив у різних громадах Франції, а в 1970 році святиню відвідав патріарх Йосиф Сліпий.

Патріарх Йосиф Сліпий молиться Літургію у храмі Святої Ольги, 11 липня 1970 рік

У 1980-х роках громада налічувала до 2 000 вірян, і храм жив активним літургійним життям. Щонеділі тут звершувалася Божественна Літургія, а душпастирську опіку в регіоні тривалий час здійснював о. Людвік Сеньків — уродженець України, випускник Кармелітської семінарії при Католицькому інституті Парижа, який служив тут до своєї смерті в 1988 році.

«Згодом обставини змінилися, і українців тут ставало все менше. Храмом опікувалися кілька місцевих вірян, однак їм ставало дедалі складніше. Вони звернулися за допомогою до Парижа. Отець Андрій Морквас, настоятель катедри Святого Володимира Великого, разом з активними парафіянами провів необхідні юридичні процедури, відновлювальні роботи, а також почав навідуватися щодва місці на богослужіння. Це врятувало святиню від руйнування. Я вдячний їм за те, що не залишили цей храм і подбали про спадщину нашої Церкви», — наголошує єпископ.

Храм Святої Ольги розташований серед тихої сільської місцевості з окремою дзвіницею і плебанією. «Це місце особливе — воно приваблює українських парижан для того, щоб розділити молитву із відпочинком», — додає владика Ігор.

Після Богослужіння вірні зібралися за спільною трапезою, де говорили не лише про минуле, а й про майбутнє громади. День завершився гаївками у виконанні молодіжного хору катедри Святого Володимира під проводом Христини Попадинець. Для хору це була перша участь в Архиєрейській Божественній Літургії, яка, як і сам храм цього дня, стала початком нового етапу життя громади.