Задля кращого служіння: УГКЦ регламентує служіння капеланів-військовослужбовців
Синод Єпископів УГКЦ, що проходив в Українській папській колегії Святого Йосафата у Римі з 30 червня по 10 липня, став майданчиком для обговорення критично важливих питань, пов’язаних із військовим капеланством. Серед ключових доповідей, що привернули увагу ієрархів, був звіт керівника Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ владики Богдана Манишина.
На початку єпископ Богдан Манишин підкреслив, що після набрання чинності Закону України «Про Службу військового капеланства» 1 липня 2022 року, в УГКЦ сформувалася унікальна спільнота священників. Вони служать в умовах, які кардинально відрізняються від звичного парафіяльного служіння, оскільки тепер офіційно є військовослужбовцями. Цей новий статус вимагає від капеланів прийняття на себе військової природи, що створює потребу в чіткій регламентації їхньої діяльності не лише у правовому полі держави, а й у церковній площині.
Упорядкування церковно-правової регламентації
З огляду на ці виклики, основною темою дев’яносто восьмої сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні стало саме «Військове капеланство». Одним із важливих рішень Синоду стало благословення спільної праці Департаменту військового капеланства УГКЦ, Канонічного відділу УГКЦ та інших відповідних структур Патріаршої курії УГКЦ над розробкою нових церковних документів. Зокрема, йдеться про «Положення про Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ» та «Положення про військового душпастиря (капелана)».
Як зазначив владика Богдан, вже створена робоча група, яка активно працює над цими документами. Їхньою головною метою є чітке прописання прав та обов’язків військового капелана в церковно-правовому полі. «Таке упорядкування правової бази не лише дозволить фаховіше підходити до процесу рекрутингу нових капеланів, але й стане гарантією турботи Церкви про діючих та майбутніх штатних військових душпастирів», — наголосив єпископ.
Окрім того, за словами доповідача, одним із першочергових завдань, що стоять перед Департаментом військового капеланства, є вдосконалення власної діяльності задля покращення служіння.
Актуальна ситуація в Україні
У своєму звіті керівник Департаменту військового капеланства також акцентував на поточному стані військового капеланства в Україні, який, за його словами, має свої особливості. Українська модель передбачає, що єпископи, які очолюють відповідні церковні структури, не є військовослужбовцями, тоді як самі капелани отримують початкове військове звання «молодший лейтенант Капеланської служби» з перспективою зростання згідно з посадою.
Єпископ наголосив на значній кількості священників УГКЦ, які, не будучи штатними військовими капеланами, продовжують надавати душпастирську опіку військовослужбовцям, а особливо членам їхніх сімей, ветеранам та родинам загиблих.
Комплексна підтримка родин військовослужбовців та постраждалих від війни
Окремо владика Богдан Манишин зупинився на системній діяльності Департаменту військового капеланства щодо підтримки родин військовослужбовців, включно з сім’ями полеглих Героїв, зниклих безвісти та тих, хто перебуває в полоні.
«Загальною метою цього напрямку діяльності Департаменту є формування у членів сімей, постраждалих від війни, здатності ефективно справлятися з посттравматичним синдромом, що сприятиме психологічному оздоровленню суспільства. Це також включає психологічну підтримку та реабілітацію родичів загиблих, допомагаючи їм знаходити внутрішні ресурси для життя після втрати», — зазначив доповідач.
Діяльність Департаменту охоплює навчально-реабілітаційні програми, спрямовані на подолання та запобігання кризовим явищам у сім’ях. Це передбачає створення та функціонування груп підтримки у різних регіонах України. Повномасштабне вторгнення розширило категорії родин, які потребують особливої уваги, додавши сім’ї зниклих безвісти та полонених.
З 1 жовтня 2024 року Департамент реалізує однорічний проєкт «Зцілення ран війни», який завершиться 30 вересня 2025 року. У межах цього проєкту постійно діють 27 груп підтримки та взаємодопомоги у різних регіонах України (зокрема, у Києві, Ірпені, Гостомелі, Славутичі, Івано-Франківську, Львові та Львівській області, Рівному, Одесі, Тернополі, Кривому Розі, Південному та Вакуленчуках). Ці групи охоплюють близько 425 осіб на постійній основі. Загалом, з 2019 року через групи підтримки пройшло понад 1000 осіб з числа родин загиблих, зниклих безвісти та полонених.
Серед інших напрямків діяльності — просвітницькі заходи, як-от паломницькі подорожі, реабілітаційні та духовно-психологічні зустрічі. За роки реалізації проєктів до цих заходів було залучено близько 900 осіб. Лише з жовтня 2024 року організовано 2 паломницькі подорожі, реабілітаційну зустріч для родин зниклих безвісти та полонених, а також 4 духовно-психологічні зустрічі.
Владика Богдан також наголосив на важливості співпраці з єпархіальними ініціативами. Наприклад, у Стрийській єпархії УГКЦ при Єпархіальному інституті душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима і Анни діє психологічна порадня та кілька груп взаємодопомоги для постраждалих від війни, що здійснюється у співпраці з Департаментом військового капеланства.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦПерсони
Владика Богдан МанишинЄпископ-помічник Стрийської єпархії, керівник Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ
