Задля кращого служіння: УГКЦ регламентує служіння капеланів-військовослужбовців
Синод Єпископів УГКЦ, що проходив в Українській папській колегії святого Йосафата в Римі з 30 червня по 10 липня, став майданчиком для обговорення критично важливих питань, пов’язаних із військовим капеланством. Серед основних доповідей, що привернули увагу ієрархів, був звіт керівника Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ владики Богдана Манишина.
На початку єпископ Богдан наголосив, що після набрання чинності Закону України «Про Службу військового капеланства» 1 липня 2022 року, в УГКЦ сформувалася унікальна спільнота священників. Вони служать в умовах, які кардинально відрізняються від звичного парафіяльного служіння, оскільки тепер офіційно є військовослужбовцями. Цей новий статус вимагає від капеланів прийняття на себе військової природи, що створює потребу в чіткій регламентації їхньої діяльності не лише у правовому полі держави, а й у церковній площині.
Упорядкування церковно-правової регламентації
З огляду на ці виклики, основною темою 98-ї сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні стало саме «Військове капеланство». Одне з важливих рішень Синоду — благословення спільної праці Департаменту військового капеланства УГКЦ, Канонічного відділу УГКЦ та інших відповідних структур Патріаршої курії УГКЦ над розробкою нових церковних документів. Зокрема, йдеться про «Положення про Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ» та «Положення про військового душпастиря (капелана)».
Як зазначив владика Богдан, уже створена робоча група, яка активно працює над цими документами. Їхня головна мета — чітке прописання прав та обов’язків військового капелана в церковно-правовому полі. «Таке упорядкування правової бази не лише дозволить фаховіше підходити до процесу рекрутингу нових капеланів, а й стане гарантією турботи Церкви про діючих і майбутніх штатних військових душпастирів», — наголосив єпископ.
Окрім того, за словами доповідача, одне з нагайних завдань, що стоять перед Департаментом військового капеланства, — вдосконалення власної діяльності задля покращення служіння.
Актуальна ситуація в Україні
У звіті керівник Департаменту військового капеланства також акцентував на поточному стані військового капеланства в Україні, який, за його словами, має свої особливості. Українська модель передбачає, що єпископи, які очолюють відповідні церковні структури, не є військовослужбовцями, тоді як самі капелани отримують початкове військове звання «молодший лейтенант Капеланської служби» з перспективою зростання згідно з посадою.
Єпископ наголосив на значній кількості священників УГКЦ, які, небудучи штатними військовими капеланами, продовжують надавати душпастирську опіку військовослужбовцям, а особливо членам їхніх сімей, ветеранам і родинам загиблих.
Комплексна підтримка родин військовослужбовців і постраждалих від війни
Окремо владика Богдан зупинився на системній діяльності Департаменту військового капеланства щодо підтримки родин військовослужбовців, охопно зі сім’ями полеглих героїв, зниклих безвісти та тих, хто перебуває в полоні.
«Загальна мета цього напряму діяльності Департаменту — формування у членів сімей, постраждалих від війни, здатності ефективно справлятися з посттравматичним синдромом, що сприятиме психологічному оздоровленню суспільства. Це також охоплює психологічну підтримку та реабілітацію родичів загиблих, допомагаючи їм знаходити внутрішні ресурси для життя після втрати», — зазначив доповідач.
Діяльність департаменту охоплює навчально-реабілітаційні програми, спрямовані на подолання та запобігання кризовим явищам у сім’ях. Це передбачає створення та функціонування груп підтримки в різних регіонах України. Повномасштабне вторгнення розширило категорії родин, які потребують особливої уваги, додавши сім’ї зниклих безвісти та полонених.
З 1 жовтня 2024 року департамент реалізує однорічний проєкт «Зцілення ран війни», який завершиться 30 вересня 2025 року. У його межах постійно діють 27 груп підтримки та взаємодопомоги в різних регіонах України (зокрема у Києві, Ірпені, Гостомелі, Славутичі, Івано-Франківську, Львові та Львівській області, Рівному, Одесі, Тернополі, Кривому Розі, Південному та Вакуленчуках). Ці групи охоплюють близько 425 осіб на постійній основі. Загалом, з 2019 року через групи підтримки пройшло понад 1 000 осіб із числа родин загиблих, зниклих безвісти та полонених.
Серед інших напрямів діяльності — просвітницькі заходи, як-от паломницькі подорожі, реабілітаційні та духовно-психологічні зустрічі. За роки реалізації проєктів до цих заходів було залучено близько 900 осіб. Лише з жовтня 2024 року організовано: 2 паломницькі подорожі, реабілітаційну зустріч для родин зниклих безвісти та полонених, а також 4 духовно-психологічні зустрічі.
Владика Богдан також наголосив на важливості співпраці з єпархіальними ініціативами. Наприклад, у Стрийській єпархії УГКЦ при Єпархіальному інституті душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима і Анни діє психологічна порадня та кілька груп взаємодопомоги для постраждалих від війни, що здійснюється у співпраці з Департаментом військового капеланства.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦПерсони
Владика Богдан МанишинЄпископ-помічник Стрийської єпархії, керівник Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ
