Звернення Глави УГКЦ у 142-й тиждень повномасштабної війни, 3 листопада 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає 142-й тиждень великої війни, — тиждень нових злочинів Росії проти людяності: крові, смертей, вогню та інших лих, які ворог приніс на нашу мирну українську землю.
Кожного Божого дня, щоночі російська зброя атакує Україну. Цього тижня не було такої ночі, коли б російські ракети, дрони, керовані авіабомби не несли смерть на наші мирні міста і села. Під бомбами і ударами з повітря здригалися Київ і Харків, Запоріжжя і Дніпро, а також Одещина. Знову загинули десятки людей, є сотні поранених.
На всій лінії фронту йдуть тяжкі, затяжні бої. Наші героїчні воїни захищають українські міста і села, стримуючи невпинні атаки ворога.
Незважаючи на ці великі труднощі, наш народ як ніколи мобілізується. Українці в Україні та всьому світі підтримують один одного. Нами захоплюється й нас підтримує світове співтовариство. І тому ми хочемо, щоб усі знали: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні вітаю вас із Франції, із столиці дружньої до нас країни, із славного Парижу. Разом з українською громадою у Франції ми хочемо, з одного боку, вкотре підтримати одні одних, а з іншого — промовити до влади, Церкви та широкого суспільства цієї країни.
Цими днями я мав нагоду зустрітися з очільниками Французької держави, зокрема із Президентом Емманюелем Макроном та з міністрами внутрішніх і закордонних справ, щоб говорити від імені багатостраждального народу України.
Відбулися зустрічі з духовенством і монашество Паризької архидієцезії, з українськими дипломатами, з нашою громадою та представниками українських громадських організацій, а також із спільнотою єпархії нашої Церкви у Франції Святого Володимира Великого. Ці зустрічі були справді глибокі й зворушливі. Від усіх ми чули слова вдячності українцям за їхню незламність, великий подив силі духу нашого народу.
Наші люди, які через обставини війни опинилися у Франції, дуже потребували теплих материнських обіймів своєї Церкви, потребували почути, що їхня Церква є завжди і всюди з ними. До всіх, до кого мені вдалося промовити, я намагався донести це слово з Батьківщини, що Україна — яка обстоює гідність людської особи і свободу, право на свободу в сучасній Європі — зранена, але нескорена, втомлена, але стійка.
Минулого тижня, 1 листопада, українці всього світу в Україні та на поселеннях згадували 80-ті роковини відходу у вічність великого українця, інтелектуала, церковного діяча європейського рівня, батька нашої Церкви — праведного митрополита Андрея Шептицького. Цей пастир, на плечі якого впали тягарі Першої і Другої світових воєн, сформував сучасне обличчя нашої Церкви.
Андрея Шептицького можна назвати першим Львівським митрополитом глобального виміру. Він був першим пастирем, який відвідував наші громади в Північній і Південній Америці, у Західній Європі. Завдяки його зусиллям наша Церква розсіялася з Галичини по всьому світу і сьогодні сяє в усій повноті воскреслого Спасителя.
Праведний митрополит — це великий святий сучасності нашої Церкви, який, на жаль, для багатьох в Україні та світі залишається великим незнаним. Проте він є нині батьком і вчителем для душпастирів, священників, монахів, монахинь і всіх тих, хто хоче навчитися любити Бога і Україну. Ми молимося за його прославу, — молимося, щоб вже наступного року ми тішилися ним серед блаженних святих Вселенської Христової Церкви. А сьогодні просимо: праведний митрополите Андрею, молися за нас! Ти колись перед своєю смертю пророкував, що твою Церкву чекає страждання, знищення, але потім вона воскресне і засяє славою воскреслого Христа на весь світ. Ми бачимо, що твоє пророцтво здійснюється. Ти обіцяв, що тільки-но ми тебе покличемо, прийдеш нам на допомогу. Ми просимо тебе: молися за Україну, за свій народ там, на небесах, перед обличчям Божого маєстату.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови Твоїх дітей, наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, дай нам силу вистояти у тій бурі! Боже, дай нам силу і здатність перемогти ворога, який нас переважає кількістю своєї людської сили і зброї! Боже, хай твоя сила виявиться навіть у нашому безсиллі! Боже, благослови Україну, нашу багатостраждальну землю, Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
