Звернення Глави УГКЦ у 224-й тиждень повномасштабної війни, 31 травня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 224-й тиждень великої святотатської війни. Упродовж цього часу росія продовжує вбивати. З лінії фронту надходять надзвичайно болючі новини — тривають важкі бої. Водночас українське військо звільняє території на Півдні нашої Батьківщини, зокрема на межі Запорізької та Дніпропетровської областей. Наші військовослужбовці, дівчата і хлопці, здійснюють майже неможливе. Воїни протиповітряної оборони та авіатори щоночі збивають десятки, а подекуди й сотні ракет і дронів.
Особливим болем цього тижня стало те, що росія демонструє небажання ані завершити війну, ані вести серйозні міжнародні дипломатичні перемовини щодо припинення цього безумства. Після однієї з наймасованіших атак у ніч на минулу неділю, зокрема на Київ і багатостраждальну Лук’янівку, де загинули майже десятеро людей і десятки були поранені, агресор продовжив політику воєнного, а навіть і ядерного шантажу.
Заяви про намір посилювати удари, зокрема по Києву, сколихнули міжнародну спільноту. Їхній цинізм здивував навіть тих дипломатів у різних столицях світу, які, здавалося б, уже звикли до подібних речей.
Цього тижня ми особливо дякуємо Папі Леву XIV — не лише за енцикліку «Magnifica Humanitas», а й за його рішуче засудження ракетних ударів по Києву. Його слова про те, що війна нічого не вирішує, стали для нас променем надії: світло переможе темряву.
Ми дякуємо всім, хто цього тижня стояв поряд із Україною. Обіймаємо кожного, хто постраждав від російських повітряних атак. Зокрема висловлюємо солідарність із нашими братами і сестрами в Румунії, де російський дрон прорвався до міста на прикордонні з Україною і впав на багатоповерхівку, спричинивши поранення мирних мешканців.
Окремо хочемо подякувати всім, хто не лише словами, а й щоденною працею підтримує нашу Церкву. Цього тижня Постійний Синод Єпископів уперше в історії провів свою сесію в Іспанії, у Мадриді. Ми мали нагоду зустрітися з ієрархами Католицької Церкви, державними діячами, українськими дипломатами та нашою громадою.
Наші вірні відчули: їхня Церква-мати, навіть стікаючи кров’ю, дбає про своїх дітей по всьому світу, зокрема в Іспанії. Гасло Патріаршого собору — «Твоя Церква завжди і всюди з тобою» — стало для них живою дійсністю. Особливо це відчули наші діти, молодь, молоді родини.
Щиро дякуємо жертводавцям, зокрема організації «Допомога Церкві в потребі», які в Іспанії підтримують Україну і допомагають долати гуманітарні виклики війни.
Ми віримо: війна завершиться, агресор зазнає поразки, бо смерть ніколи не має останнього слова в історії людини. Дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, і знову свідчимо на цілий світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні, відповідно до ритму східної пасхалії, ми разом із православними братами в Україні святкуємо П’ятдесятницю — свято сходження Святого Духа на апостолів і на Церкву.
Напередодні, як велить наша традиція, ми поминали всіх від віку спочилих християн, усіх часів, народів, станів і віку. Особливо молилися за тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, за жертв цієї війни.
У цей день П’ятдесятниці ми відчуваємо: до нас приходить Джерело життя. У коліноприклонних молитвах величаємо Святого Духа як скарбницю всіх благ, яких потребує людина, і Подателя життя.
Залишитися людиною в нелюдських обставинах війни можливо лише силою і благодаттю Святого Духа. Та стійкість українців, яка дивує світ, народжується саме з Нього ‒ Духа віри, надії і любові.
Прикликаючи сьогодні третю особу Пресвятої Тройці, молімося:
прийди, Духу Святий, і оживи все, що завмерло;
утіш усіх, хто плаче, бо Ти ‒ Утішитель;
зціли все зранене війною, бо Ти ‒ Лікар душ і тіл;
прийди як Дух миру і зупини цю святотатську війну в Україні;
прийди і обнови лице багатостраждальної української землі.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
