Звернення Глави УГКЦ у 227-й тиждень повномасштабної війни, 21 червня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 227-й тиждень жахливої, болючої, святотатської війни, яку росія продовжує вести проти нашої вільної, незалежної та мирної української землі.
Думаю, що цей тиждень назавжди ввійде в історію світової культури та світового християнства, незалежно від конфесійної приналежності, через подію, яка сталася в ніч з неділі на понеділок. Ми пережили одну з найпотужніших повітряних атак на Київ: лише протягом однієї години по столиці було випущено понад 30 ракет. Найболючішим став удар по Києво-Печерській лаврі. Той, хто мав надію, що російські окупанти зберегли бодай якісь моральні, етичні чи християнські межі своєї агресії, остаточно позбувся цих ілюзій.
Успенський собор Києво-Печерської лаври є особливою святинею. За церковним переданням, він був збудований відповідно до об’явлення Пресвятої Богородиці печерським ченцям, коли сама Божа Мати вказала місце, де бажала мати свій дім. Саме по цьому дому Пресвятої Богородиці було завдано удару безпілотником.
Можливо, хтось назве це збігом обставин. Але, мабуть, Господь допустив цю подію саме того дня, щоб виявилися наміри людських сердець. Минулої неділі ми святкували пам’ять Всіх святих українського народу. Разом із братами православними ми вшановували коріння київського християнства, згадували наших хрестителів — святого рівноапостольного князя Володимира і святу княгиню Ольгу, а також засновників монашого життя на Русі — преподобних києво-печерських подвижників, чиї нетлінні мощі й сьогодні спочивають у печерах древньої лаври.
А РПЦ того дня святкувала пам’ять усіх святих, що в землі російській просіяли. Водночас було завдано удару по древній монашій обителі. І тут усе таємне стало явним. Ми ще раз переконалися, що у свідомості російського агресора Русь — це не росія. Давня Київська держава, історію якої вони прагнуть привласнити, ніколи не була частиною їхньої історичної чи духовної ідентичності. Цим ударом вони самі засвідчили, що Київ не є російською землею. Історія вже знала часи, коли московські князі нападали на Київ, палили його і грабували. Те саме повторилося у вогні Успенського собору й цієї ночі.
Та найголовніше — ми ще глибше усвідомили, що історія київського християнства істотно відрізняється від історії московського благочестя. Святість, яка народилася у Києво-Печерській лаврі, не має нічого спільного з ідеологією, яка прикриває агресію і насильство.
Ми молимося за всіх, хто руйнує наші святині, про їхнє навернення. Водночас ця трагедія ще раз засвідчила, що ця війна є справді святотатською, — війною у якій гинуть ідеали, порушуються моральні принципи, зневажається ім’я Бога.
Попри все, ми хочемо ще раз подякувати нашим Збройним силам і Господу Богу за те, що пережили і цей тиждень. Хоча він був позначений безпрецедентними атаками не лише на Київ, а й на Дніпро, Запоріжжя, Суми та Харків.
Особливу вдячність висловлюємо Папі Леву XIV за те, що під час чергової загальної аудієнції згадав про трагедії, які сьогодні переживає Україна, а також вшанував пам’ять українських рятувальників, які загинули у Харкові, рятуючи людські життя.
Ми ще раз свідчимо перед усім світом: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі ми переживаємо дві глибокі духовні події. Насамперед у Києві разом із братами римо-католиками ми розпочали відзначення особливого ювілею — 25-річчя історичного візиту до України святого Івана Павла ІІ. Ми називаємо його папою українського суверенітету, папою українсько-польського примирення, папою, який злив бальзам прощення і зцілення на рани історичної пам’яті нашого народу.
Ми звершили спільне богослужіння в костелі Святого Олександра, а протягом наступного тижня в Києві, Львові та інших містах, які відвідав святий папа, відбуватимуться наукові, культурні, духовні та літургійні заходи.
Особливо проситимемо небесного заступництва святого папи Івана Павла ІІ над Україною. Молимо його випросити в Господа дар миру та допомогти зупинити цю війну.
Пригадується одна подія. У 2014 році, під час канонізації святого Івана Павла ІІ, Київ очікував наступу з боку москви. Чому тоді того не сталося — велика таємниця. Можливо, саме заступництвом святого Івана Павла ІІ Господь захистив тоді Україну і росію від цієї святотатської війни. Сьогодні просимо його допомогти зупинити цю війну.
Сьогодні також, відповідно до європейської традиції, ми відзначаємо День батька. Молимося за всіх батьків України, особливо за тих, хто нині зі зброєю в руках захищає на фронті життя своїх дітей та майбутнє України. Просимо Господа, щоб вони були справжніми іконами Небесного Отця, вірними носіями Божого батьківства у своїх сім’ях і щоб повернулися додому живими і здоровими.
Боже, зупини війну! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
