Звернення Глави УГКЦ у 230-й тиждень повномасштабної війни, 12 липня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає 230-й тиждень від початку повномасштабного вторгнення росії на мирну українську землю. Це двісті тридцять тижнів героїчної боротьби, молитви, солідарності, вияву великої любові до Батьківщини, свого народу й найбільш потребуючих людей.
Минулий тиждень знову став для України кривавим. Ворог, можливо, користуючись браком засобів захисту українського неба, щоночі вбиває людей. У ніч на 6 липня російський агресор вкотре завдав масованого удару по нашій столиці. Було застосовано балістичні ракети — зброю, сконструйовану для ураження авіаносців і військових кораблів. Але цими засобами вбивали мирних людей.
Велика трагедія сталася в місті Вишневому — місті-супутнику Києва, де було знищено цілий квартал приватних житлових будинків і вбито багато людей. Сьомого липня в Києві було оголошено день жалоби. Уся наша Церква, увесь Синод Єпископів, який працював цього тижня у Зарваниці, єдналися в молитві за невинно убієнних.
Попри це, маємо й багато добрих, світлих новин з України. Найперше хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що й цього тижня наш народ вистояв. Ми чули добрі звістки з фронту: майже вчетверо зменшилася активність і здатність російського війська просуватися вперед. Наші захисники мужньо боронять свою країну, а на окремих ділянках фронту навіть відвойовують українську територію в окупанта.
Особливою історичною подією для нашого Синоду стало те, що два дні єпископи працювали над головним законодавчим текстом нашої Церкви — Кодексом канонів Української Греко-Католицької Церкви. Він підсумовує тисячолітню канонічну історію розвитку Київської Церкви — від кормчих книг і рішень помісних соборів упродовж останнього тисячоліття до сучасних законодавчих та адміністративних актів.
Прийняття цього Кодексу є ознакою зрілості нашої Церкви, свідченням того, що вона зробила ще один рішучий крок у розвитку патріарших структур і утвердженні своєї патріаршої гідності.
Хочу висловити щиру вдячність усім, хто впродовж 10 років працював над цим історичним документом. В останні тижні ми відзначили 30-річчя Конституції України. Подібна історична подія відбулася і тепер у нашому Синоді, адже ми прийняли основний закон, яким житиме наша Церква не лише в Україні, а й у всьому світі.
Щиро дякуємо нашим владикам, експертам і всім, хто долучився до праці над цим важливим текстом. Дякуємо Господу Богу за те, що наша Церква зростає, дозріває і служить Богові та українському народові в Україні й у різних країнах світу.
Тож вкотре хочемо сказати: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні Всеукраїнською прощею до Зарваниці ми завершили працю цьогорічного Синоду наших єпископів. Зарваниця — особливий духовний центр нашої Церкви, який ми називаємо домом Матері Божої в Україні. Традиційна Всеукраїнська проща до Зарваниці, що відбувається в другу неділю липня, є однією з центральних духовних подій не лише для нашої Церкви в Україні, а й для всього українського світу.
До чудотворної ікони в Зарваниці цієї неділі прийшли десятки тисяч прочан. Багато з них кілька днів поспіль ішли пішки. Тут ми насамперед молилися за мир, за перемогу України та за якнайшвидше завершення цієї святотатської війни. Ми принесли з усього світу зойки, плач, молитву, благання і потреби українського народу та разом із Синодом наших єпископів, із нашим духовенством, монашеством і прочанами передали їх до материнських рук Пречистої Діви Марії — з великою вірою в те, що Вона подорожує зі своїм народом. Адже кожна мати найшвидше поспішає до своєї дитини, коли та перебуває в небезпеці, плаче або страждає. Материнське серце спонукає Її якнайшвидше прийти до своїх дітей і огорнути їх своїм покровом. Саме це ми відчули й пережили під час прощі до Зарваниці.
Тому молимося: Мати Божа, покрий Україну своїм небесним покровом! Допоможи нам визволити з російської неволі всіх полонених, усіх в’язнів і всіх викрадених дітей України. Візьми у свою материнську опіку наших дівчат і хлопців на фронті. Огорни своїм покровом і своєю любов’ю найслабших і найуразливіших у нашому народі; поспіши до кожного, кого піддають тортурам, хто терпить душею і тілом унаслідок цієї жорстокої війни. Виблагай для українського народу справедливий, Христовий, небесний і довготривалий мир!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
