Звернення Глави УГКЦ у 246-й тиждень повномасштабної війни, 1 листопада 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри! Цієї неділі, у перший день нового місяця, ми відраховуємо вже 246-й тиждень великої, кривавої, жахливої війни. На лінії фронту тривають тяжкі бої. Щодня отримуємо інформацію про те, що на лінії фронту знешкоджують тисячу російських військовослужбовців.
Ллється кров у наших містах і селах. Дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що й цього тижня ми змогли вистояти, вижити, що наша борня знову принесла гідні плоди. Водночас цей тиждень знову був позначений кров’ю, болем і сльозами в наших мирних містах і селах.
Цілий світ сколихнула подія, що сталася 29 жовтня внашому славному Дніпрі. Росіяни навмисно завдали удару по морському вокзалу. Унаслідок цього загинуло 15 осіб, понад 15 осіб отримали поранення. Серед поранених — 11-річний хлопець.
Серед загиблих були й працівники залізниці, які рятували людей. А наступного дня ворог знову завдав удару по тому самому місці — вокзалу Дніпра. Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким загиблих, огортаємо молитвою та допомогою всіх поранених.
Ворог невпинно атакує наші міста і села, нищить їхню життєву інфраструктуру. Цього тижня незалежна комісія ООН назвала такі систематичні дії на державному рівні росії воєнним злочином і злочином проти людяності. Адже терор такого типу стає частиною державної політики країни-агресора.
Цього тижня ми особливо вдячні за те, що Україну відвідав папський роздавач милостині архиєпископ Луїс Марін де Сан Мартін. Він побував у Запоріжжі, Полтаві, Києві, опинившись безпосередньо в осерді бомбардувань і ударів по наших містах і селах. Вдячні за те, що таким чином Папа Лев XIV прагне огорнути Україну своєю гуманітарною допомогою. Вдячні також за те, що владика Луїс зустрівся з духовенством нашого Харківського екзархату, яке найбільше потребує підтримки та допомоги.
Вкотре хочемо нагадати, що Україна не закінчується на лінії фронту. Цього тижня особливо привернула увагу акція з порятунку мешканців Олешків.
Дякуємо всім, хто долучився до зупинки бойових дій і евакуації людей із цього багатостраждального міста, мешканці якого голодували вже багато місяців. Однак хочемо нагадати, що таких Олешків на окупованій території є багато. І сьогодні ми мусимо усвідомити: наші брати і сестри, українці, які опинилися за межами лінії фронту, є такими самими українцями, як і ми.
Особливо молімося за наших братів і сестер на окупованих територіях. Усіх, кого вдасться врятувати з Олешків, хочемо прийняти з розпростертими обіймами і допомогти всім, чим тільки можемо.
Але світ має пам’ятати про порушення прав людини на окупованих територіях, про катування, ув’язнення, переслідування, зокрема релігійних спільнот і громад. Усім, хто цього тижня звертав свої погляди, молитву і серце до України, хочемо сердечно подякувати і вкотре заявити на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цього тижня в австрійському місці Зальцбурзі, славному тим, що тут народився Вольфґанґ Амадей Моцарт, відбулася чергова асамблея секретаріатів єпископських конференцій Європи.
Глави та очільники єпископатів католицьких країн Європи зібралися на щорічну зустріч, щоб обговорити актуальні проблеми й питання, обрати нового президента та двох його заступників. Особливо цікавим було почути, як сьогодні живе Католицька Церква в Європі, які нові кризи та виклики постають перед нею. Головною темою дискусії стало служіння священників у сучасних обставинах і виховання семінаристів.
Увага владик була зосереджена на участі помісних Церков у синодальному шляху Вселенської Церкви, зокрема на європейському континентальному рівні. Наша Церква в таких розмовах і зустрічах покликана дати особливе свідчення синодальності в Церкві східної традиції. З великою увагою владики слухали розповідь про те, що синодальність у нашій Українській Греко-Католицькій Церкві має особливу структуру та силу.
Сьогодні ми говоримо, що наша синодальність об’єднує мирян, монашество, священство і єпископів. Локальна Церква як церковне тіло не обмежується синодальною участю лише мирян. Ми стверджуємо, що помісна Церква повинна мати повноту свого синодального шляху.
Отож ідеться не лише про охрещених осіб. Говоримо про тих, хто живе Таїнствами Хрещення, Миропомазання та Євхаристії, — як мирян, так і монашество. Але є ще інший рівень синодальності локальної Церкви. Це пресвітерський чин та єпископська колегіальність. Лише тоді, коли все тіло збирається на соборі своєї єпархії чи на Патріаршому Соборі всієї Церкви, ми можемо спільно радитися й обговорювати важливі питання. Собор є дорадчим органом, тоді як Синод ґрунтується на єпископській колегіальності та є законодавчим органом.
Таким чином те, що ми отримали як дорадчий голос усього тіла Церкви, стає законом нашої Церкви і повертається до втілення в нашому конкретному житті. Дуже важливо згадати, що, крім Патріарших Соборів, у нашій Церкві відбуваються і Синоди.
Цікаво, що наступного тижня, у суботу, відбудеться чергова сесія Патріаршого форуму. Ми не маємо можливості в умовах війни скликати Патріарший Собор, але проводимо Патріарші форуми, зокрема вонлайн-форматі, щоб творити глобальну єдність нашої помісної Церкви. Ми говорили, що локальна Церква для нас не означає географічних обмежень. Наша Церква не так локальна, як помісна, вона має глобальний, світовий вимір і об’єднує у своєму материнському лоні все світове українство.
Сьогодні, 1 листопада, — день пам’яті праведного митрополита Андрея Шептицького, який у модерні часи є батьком соборності нашої Церкви. Він був Главою Церкви, який один із перших усвідомив свою відповідальність за вірних не лише на території Львівської архиєпархії. Митрополит відвідував Канаду, США, Бразилію, Аргентину і в такий спосіб єднав світове українство в лоні своєї Церкви-матері, Церкви нашого київського благочестя. Особливо згадуємо митрополита Андрея під час прощі українців в Італії до відомого санктуарію в місті Помпеї.
Разом молимося за нашу Батьківщину, за наш український народ — як в Україні, так і на поселеннях — і просимо миру для нашої Батьківщини.
Нехай Мати Божа, яка прославилася своєю чудотворною іконою в місті Помпеї, заступається за насна небесах. Боже, зупини війну, благослови багатостраждальний український народ і даруй йому справедливий, небесний мир!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
