Отець Андрій Бунь про спів під час Літургії: «Люди, які співають у хорі, є іконописцями»
Регент хору Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима, голова Комісії у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії о. Андрій Бунь у програмі «Відкрита Церква» на «Живому телебаченні» пояснив значення церковного співу у храмі.
«Спів — це вияв людських почуттів, які таким чином підкреслюються. Співом людина починає своє життя, бо мама співає дитині над колискою. Всі обряди нашого народу завжди супроводжуються співом. Можливо, саме тому наш народ такий співучий, і це великий дар від Бога для українців — мати таку благодать співати в храмі, підкреслюючи молитву через спів. Той, хто співає, подвійно молиться», — зазначив священник.
Він пояснив, що «спів у храмі — це молитва, тому ті, що співають у храмі, моляться».
«Наш церковний спів, наша духовна українська музика бере свій початок від Візантії, від одноголосного співу, у якому Дух Святий наповнює надзвичайною духовною глибиною… Це дуже складно поєднати в хорі одноголосний спів, адже його суть полягає не у високих вокальних можливостях, а в духовності людини. Девіз цього співу — єдиним серцем, єдиними вустами», — продовжив священник.
«Коли іконописець пише ікону, він повинен приступити до роботи з чистим серцем: сповідатися і постити. Так само люди, які співають у хорі, є іконописцями, адже ікону можна писати фарбами, а можна писати людським голосом за допомогою музичної виразності», — порівняв о. Андрій.
Він додав: «Є ще така річ, як відчуття, що дається Духом Святим як іконописцям, так і співакам, які співають молитву, щоб якнайглибше донести сутність Божого слова через музику».
Читайте також:
«Даймо дітям простір у храмі», — отець Андрій Бунь
«В історії української духовної музики були різні етапи. Від одноголосся до триголосся, величезних поліфоній, партесного співу. Іноді застосовувалися й вісім голосів, і двохорні молитовні концерти, літургійні твори. Навіть сучасна музика, що є відблиском подій нашого часу. Хоча вона може не мати такої гладкої гармонії, все одно, хоч би яку музику співав хор, хористи завжди мають пам’ятати, що вони не є академічним колективом, а тими, хто молиться», — наголосив регент семінарійного хору о. Андрій Бунь.
Він підкреслив, що для того аби донести сутність молитви, потрібно самому глибоко пережити її: «Учасники церковного хору повинні найбільше наближатися до Бога, щоб передати це тим, хто приходить до храму молитися».
Департамент інформації УГКЦ
