Проповідь Блаженнішого Святослава у папському санктуарії Пресвятої Діви Марії Розарію в Помпеях
Злоба грішника його ж убиває,
і ті, що ненавидять праведника, зазнають кари (Пс. 34, 22).
Всечесні отці!
Преподобні сестри в монашестві!
Дорога наша молоде!
Наші діти!
Улюблені в Христі сини і доньки нашої Церкви,
хоч би де ви були на цій земній кулі, а особливо ви, хто зібрався тут,
у цій Папській базиліці, одному з найславніших марійських санктуаріїв Італії!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні я прибув до вас як посланець вашої Батьківщини — України. Мені так хочеться обійняти кожного з вас, щоб ви відчули теплі обійми своєї Церкви-матері, яка дбає про вас, любить вас, іноді навіть журиться вами, але ніколи вас не покине. Гаслом Патріаршого Собору є слова: «Твоя Церква є завжди і всюди з тобою».
Наша Церква, наша Україна сьогодні стікає кров’ю. Я привіз із собою голос нашої столиці — Києва, який щодня потерпає від російських атак. Це голос Києва, який нині, хоче того світ чи ні, чує весь світ. Боротьба, яку ми ведемо, насправді є боротьбою добра зі злом. Але в цій боротьбі, щоб вистояти й перемогти, потрібно усвідомлювати певні правила, закони та істини. Їх повинен знати кожен християнин, кожен, хто покликаний протистояти всьому, що походить від злого. Саме про це читаємо в сьогоднішньому Євангелії.
Євангельська розповідь про звільнення біснуватого чоловіка в Герасинському краї є найкращою іконою тієї свободи, яку людина отримує через навернення до Бога. Святий Кирило Олександрійський, розкриваючи внутрішні закони духовної боротьби, звертає увагу на особливі деталі цієї події, про яку ми сьогодні чули (пор. Коментар до Євангелія від Луки, Гомілія 44).
Христос входить у Герасинський край і назустріч Йому виходить людина, яка не живе вдома, а перебуває серед гробів. Вона фізично жива, але живе й існує серед кісток померлих; не має одягу, ходить нагою, не володіє собою, а з її нутра лунає не людський голос, а голос злого духа. І те, що Христос робить, є боротьбою самого Бога за гідність людини.
Господь запитує злого поневолювача: «Як тобі на ім’я?». А той відповідає безособовим словом — «легіон», бо, каже, що їх тут багато (пор. Лк. 8, 30). Цікаво, що слово «легіон» означає військове з’єднання. Це не мирна громада, а сила, спрямована на агресію, напад і поневолення. Те, що сталося з цим чоловіком, показує: ворог людського роду, диявол, не є нейтральним щодо нас. Зло завжди агресивне. Воно прагне позбавити нас гідності, відібрати в нас розум, здатність розуміти й розрізняти добро та зло. А зрештою поневолює нашу вільну волю, забирає в нас життя.
Тому Христос тут постає як Бог, який визволяє людину з-під влади злого. Ба більше, Він повертає їй гідність, повертає власний розум, здатний пізнавати не тільки Бога, а й саму себе, повертає її до повноти людського життя. Як важливо нам зрозуміти, що цією євангельською подією Христос демаскує зло! Можливо, саме цієї ночі ви бачили, як сучасна культура через нові звичаї часом одягає навіть на наших дітей маску зла. Різні сучасні звичаї наче заграють зі злом, виставляючи його перед дитиною як невинну іграшку. Але зло завжди руйнівне. Воно руйнує того, хто його носить. Тому й каже псалмоспівець: «Злоба грішника його ж убиває…» (Пс. 34, 22).
Сьогодні ми згадуємо праведного митрополита Андрея Шептицького. Саме цього дня він відійшов у вічність. Він є учителем і батьком української соборності. Це він — перший пастир, який дбав про своїх дітей не лише в межах Львівської архиєпархії, а й у всьому світі. У своєму славному посланні «Не убий», написаному в розпал Другої світової війни, у 1942 році, він розкриває і демаскує руйнівну силу зла. Кожен, хто чинить зло, сам стає його першою жертвою. Можемо сказати, що, за словами митрополита Андрея, зло є підступною «програмою» самознищення людини.
Коли людина впускає зло у своє серце, воно насамперед руйнує її власну гідність, свідомість і волю. А відтак має руйнівні суспільні наслідки. Зло наче виплескується з людини на інших, стає причиною страждань, горя і біди цілого народу, а навіть усього людства. Натомість Христос є тим, хто визволяє. Лише Божою силою можна побороти силу зла.
І тут святий Кирило Олександрійський продовжує свою думку, наголошуючи, що Христос сильніший за легіон демонів (пор. Коментар до Євангелія від Луки, Гомілія 44). Сила Божа, яка дарується кожному, хто прагне бути вільним, сила нашого Божественного усиновлення, здатна перемагати це зло. Тому сьогодні всі ми покликані бути учасниками Христової перемоги над злом і смертю: не впускати у своє серце програму самознищення — ані для себе, ані для своїх родин, ані для свого народу, але бути будівничими добра в цьому світі.
Сьогодні ми зібралися на спільну молитву в унікальному місці. Увесь світ знає Помпеї як місто мертвих. Люди приходять сюди, щоб побачити розкопки та руїни стародавнього міста. Але саме Господь захотів, щоб на цьому місці мертвих постало місто живих, які звіщають воскресіння.
Цікаво, що і санктуарій, і місто завдячують своєю появою наверненню до Бога однієї людини — світської особи, адвоката Бартоло Лонго, якого, мабуть, усі ви знаєте. Свого часу він належав до секти окультистів і служителів зла. Його навернення до Бога не тільки визволило його самого з духовної кризи та поневолення, а й стало наче духовним вибухом, виверженням вогню і тепла. Але це вже було не виверженням Везувію, яке нищить, а виливанням Божої сили, яка оживляє і творить простір життя, свободи та милосердя.
Цим всепереможним виверженням Божої сили, страшної для демонів і визвольної для людини, є Святе Таїнство Сповіді. Тут, у Помпеях, виверження вулкана Везувію спричинило загибель міста й усієї околиці. Натомість сила навернення до Бога, сила Таїнства Покаяння і Сповіді, за дією Святого Духа спричинили відродження і відбудову цього місця, а також духовне відродження цілих поколінь християн, які й сьогодні цілими потоками паломників і каяників поспішають до Сповіді в цьому святому місці, перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці.
Під час навернення, у момент того вибуху Христової сили благодаті Святого Духа у своєму серці, він почув таємничі слова: «Хто молиться вервицю — той спасеться» — і дав простір цій силі змінити його життя та життя всієї Південної Італії. Показово, що Матір Божа Помпейська вважається Матір’ю італійських емігрантів. Ми зустрічали Її навіть в Аргентині. Ті італійці, які перепливли океан і дісталися до Нового Світу, вважали себе врятованими за заступництвом Матері Божої, присутньої на цьому святому місці.
Але силу молитви до Матері Божої вам нині засвідчать дівчата і хлопці на фронті. «Майдан переміг, бо молився», — казав слуга Божий Любомир Гузар. А сьогодні, коли ви запитаєте наших воїнів, що їм потрібно, вони насамперед просять вервиці та молитви.
Сьогодні ми просимо біля стіп Матері Божої сили для перемоги України, для перемоги добра над злом. Прагну сердечно подякувати всім вам, хто збирається тут, у цьому святому місці, щоб жити у свободі синів Божих, і робить усе можливе, аби ця програма самознищення ніколи не запанувала у ваших серцях, у серцях ваших дітей та української громади.
Саме це робить вас здатними захищати Україну, хоч би де ви були. Сьогодні як ніколи відчуваємо, що українці — це транскордонна нація. Лінія фронту не є межею України, бо по той бік фронту — теж українці.
Так само й державні кордони України не є межею українського світу, української культури, мови та молитви. Висловлюю вам подяку за те, що ви тут творите спільноту нашого народу і нашої Церкви. Ми дуже вас потребуємо.
Прийде час, коли Україна покличе вас усіх додому. Будьте готові до того, щоб, як свого часу Бартоло Лонго відбудував старі Помпеї після їхнього зруйнування, так і ви, несучи в собі ту саму силу, повернулися додому й відбудували наші Донецьк, Харків, Запоріжжя і Київ. Бо жоден легіон зла, який сьогодні видається таким могутнім в Україні, ніколи не мав і не матиме останнього слова в нашому житті, нашій історії та нашій Батьківщині.
Ми просимо: Мати Божа, зупини війну в Україні! Мати Божа, благай Твого Сина, який є джерелом нашої стійкості, гідності й нашого миру, подарувати Україні довгожданий і справедливий мир.
Мати Божа, прославлена в цьому Помпейському санктуарії Твого милосердя, огорни всіх, хто плаче, утри їхні сльози, відшукай усіх зниклих безвісти. Зціли рани всіх поранених, визволи з рук легіонів демонів тих, кого сьогодні катують у російському полоні. Приведи сьогодні всіх нас до спільноти дітей Божих. Пресвята Богородице, рятуй Україну. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
