Звернення Глави УГКЦ у 144-й тиждень повномасштабної війни, 17 листопада 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає вже 144-й тиждень великої святотатської війни. Це був знову тиждень смертей, руйнувань, щонічних повітряних атак на наші міста і села.
На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Наші героїчні Збройні cили, наші дівчата і хлопці стримують шалені атаки, натиск ворожих військ, боронячи Сумщину, Харківщину, Луганщину та всі інші українські міста і села, які лежать у безпосередній близькості до лінії фронту. Знову цього тижня постраждали наші південні міста, зокрема Одеса та Кривий Ріг.
Наступного тижня настане тисячний день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Можна сказати, що впродовж тисячі днів ворог намагався невпинно вбивати, нищити і губити. Але воднораз це був період великої надії українського народу. Тисяча днів надії…
Ця надія не порожнє почуття. Ми досвідчуємо, що Ісус Христос, Бог, який став людиною, присутній у тілі стражденного українського народу. Це Його знову вкотре засуджують на страту, катують, убивають. Це Він дає себе ув’язнити. Це Він іде в полон з українськими військовими. Він є серед тих, хто пропав безвісти. Це Його поранили. Проте Він переміг зло, гріх і смерть і воскрес із мертвих! Тому велика війна — це тисяча днів досвіду присутності сили воскреслого Христа в тілі українців. У наших жилах вже сьогодні пульсує воскресіння, на повноту якого ми очікуємо. Ми — народ, який надіється на силу воскреслого Спасителя і досвідчує щодня цю силу в особистій історії. Тому ми нині заявляємо на весь світ: Україна стоїть, бореться і молиться! Україна надіється на Божу силу, яка об’являється навіть у наших ранах, сльозах і горі! Україна воскресає вже сьогодні в нашому воскреслому Спасителеві!
Цей тиждень, мабуть, запам’ятається всім українцям великою трагедією сім’ї Максима Кулика в Кривому Розі. Через пряме влучання російської ракети в багатоповерхівку загинула майже вся сім’я: мати Олена з трьома дітьми — хлопчиками Кирилом, Демидом і двохмісячною Улянкою. Залишився в живих тільки батько Максим. Нам це так нагадує подію першого тижня вересня у Львові — трагедію сім’ї Базилевичів! Цей біль об’єднує Львів і Кривий Ріг, різні частини, області України.
Хочу обійняти пана Максима, всю його родину. Цей чоловік сказав, що із смертю найрідніших його життя начебто втратило сенс, але, прощаючись із ними, він їх благословив. Пане Максиме, сьогодні разом із вами сумує і плаче вся Україна. Водночас ми разом із вами надіємося на воскресіння і на нову зустріч із тими, кого нині віддаємо в Божі руки.
Цього тижня християни східного обряду розпочали Різдвяний піст, який у народі ще зветься Пилипівкою. Він триває 40 днів. Це час підготування до зустрічі з новонародженим Спасителем, до свята Різдва Христового.
Цей час позначений кількома важливими духовними дійствами. Насамперед, це період чування. Церква запрошує нас стати на сторожі, як це зробив колись пророк Авакум, що, немов вартовий вночі, чекав, будучи уважним, на вияв Божої дії, на прихід Творця і Спасителя. Щось подібне ми побачимо в різдвяну ніч: першими почують звістку про народження Ісуса Христа ті, що чували, не спали вночі, а стояли на сторожі, — це пастушки, які оберігали свої отари. Церква запрошує нас стати на молитовну варту і впродовж цього часу, бо Господь наблизиться і діятиме в історії нашого багатостраждального народу. Важливо не проспати цей момент, відчинити двері Дитяткові, яке постукає до наших сердець і домівок. Тож у цей час чуваймо, перебуваймо в пості й молитві.
Присвятімо Різдвяний піст молитві й посту за перемогу нашого народу над темрявою війни. Молімося за наше військо, за всіх тих, хто сьогодні плаче, сумує, страждає і дуже потребує довгожданого приходу Спасителя, який принесе із собою небесний мир.
Запрошую всіх до спільної щоденної молитви на Вервиці, яка розпочинається о 20:00. Станьмо до вмотивованої сторожі безперервної молитви, яка лунає в нашій Церкві. Переживімо глибоко цей час підготування, щоб вповні прийняти дар спасіння, який принесе нам Христос у своєму Різдві.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, оживи нашу надію! Боже, вчини нас чутливими до Твоєї сили, яка до нас приходить! Боже, благослови нашу багатостраждальну українську землю, її народ, синів і дочок, дітей Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
