Звернення Глави УГКЦ у 235-й тиждень повномасштабної війни, 16 серпня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі вже минає 235-й тиждень великої, кривавої, святотатської війни. Росія продовжує атакувати день і ніч нашу Батьківщину, наші мирні міста і села — на морі, на суші та в повітрі. Наші воїни, дівчата і хлопці, героїчно боронять Україну на фронті.
Цієї неділі ми вкотре дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, за те, що й цього тижня нам вдалося вистояти, вибороти для себе простір життя, щодня дивлячись в очі смерті.
Кожного місяця різні міжнародні комісії та інституції підбивають підсумки попереднього періоду цієї великої війни. Нам було так гірко почути того тижня, що моніторингова місія ООН назвала липень найкривавішим місяцем війни від початку повномасштабного вторгнення. За липень загинуло 437 осіб, 2610 осіб було поранено. І це тільки офіційні дані.
Це найвищі показники загибелі та поранень дорослих від травня 2022 року. Водночас це найбільша кількість убитих і поранених дітей в Україні від квітня 2022 року.
Для багатьох спостерігачів цікавою є історична аналогія. Ця війна дедалі більше нагадує ірано-іракську війну 1980-х років, коли дві країни обмінювалися ракетними ударами, не маючи можливості істотно просуватися вздовж лінії фронту. Кожна зі сторін намагалася ослабити противника, сподіваючись, що зростання страждань цивільного населення спричинить внутрішні потрясіння або змусить супротивника погодитися на капітуляцію. Однак цього не сталося.
Щось подібне, можливо, росіяни намагаються повторити у війні проти України. Але й тепер це не приносить жодного успіху. Натомість лише примножує страждання і біль населення.
Цього тижня внаслідок ударів по Києву, Запоріжжю, Одещині гинули мирні люди. Гинули сталевари, які працювали на «Запоріжсталі»; гинули залізничники й водії автобусів, які перевозили мирних людей; гинули наші медики, які поспішали рятувати людське життя; гинули рятувальники під час повторних балістичних ударів по місцях, де вони, розбираючи завали, намагалися врятувати тих, хто вижив.
Біль українців, який дедалі зростає, не породжує розпачу, а навпаки — зміцнює нашу силу, нашу волю боронити Україну. Щоразу виразніше ми усвідомлюємо: є рецепт завершення цієї війни. Він дуже простий: коли росія перестане нас убивати, війна закінчиться.
Проте якщо Україна перестане оборонятися, це означатиме кінець життя мільйонів людей, яких російська агресія прирече на геноцид. Тому сьогодні росіяни намагаються перетворити на зброю проти нашого народу все, чого торкаються: клімат, економіку, міжнародні відносини, навіть страхи й болі українців.
Але ми бачимо, що їм цього ніколи не вдасться. Тому вкотре від імені багатомільйонного українського народу хочемо проголосити всьому світу: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня до України спішать люди з різних кінців світу — Глави Східних Католицьких Церков, наші отці й владики з різних країн, релігійні діячі різних Церков, спільнот і релігійних організацій. Адже Україна готується святкувати 35-ту річницю своєї незалежності.
У цей особливий момент життя нашої країни і нашого народу Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій звернулася до Всесвітньої ради Церков, до Святішого Отця Лева XIV, до всіх людей доброї волі із закликом проголосити 24 серпня, коли Україна відзначає День Незалежності, Всесвітнім днем молитви за мир в Україні.
Я хочу підтримати це звернення Церков і різних релігійних спільнот України та попросити всіх людей доброї волі: помоліться, приєднайтеся до цієї молитви, щоб Господь Бог зупинив війну в Україні, звільнив людство від того демона війни, який щодня пожинає косою смерті нові жертви на українській землі.
Приєднайтеся цього дня до цієї молитви, яка справді має велику силу. Ми віримо, що молитва є сильнішою за зброю!
Цього дня, 24 серпня, як уже стало традицією, ми всі об’єднаємося в молитві в найстаршому соборі Східної Європи — Святій Софії Київській. Будьмо разом у той момент перед Божим обличчям. Ми віримо, що наш Господь є Богом миру, любові й життя, і Він вислухає наші молитви.
Вчора ми пережили свято Божої Матері — Успіння Пречистої Діви Марії. Для українців це свято є особливим. Найбільші лаври присвячені Успінню Божої Матері — Києво-Печерська, Почаївська та Унівська, а також багато інших наших храмів і відпустових місць.
Відбулася також проща в Унівській Свято-Успенській лаврі Студійського уставу, куди тисячі людей прийшли разом просити в Матері Божої захисту від убивчої руки загарбників і напасників. Ми молилися за те, щоб сила життя перемогла силу смерті. Ми співали, величаючи Матір Божу як джерело життя, бо Вона перейшла від смерті до життя, ставши Матір’ю життя.
Ми просимо: Пречиста Діво Маріє, Ти, яка відходиш з тілом і душею від землі на небо, візьми із собою до престолу Твого Сина на небесах біль, сльози, молитви, крик і плач дітей України.
Мати Божа, виблагай для нашої Батьківщини справедливого, небесного, Божого миру!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
