Глава УГКЦ: «Історія відновлення Львівської семінарії — це історія воскресіння нашої Церкви»
19 вересня Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав очолив Архиєрейську Божественну Літургію у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Богослужіння відбулося з нагоди 20-ї річниці переходу семінарії із селища Рудно до новозбудованого комплексу у Львові.
Ювілейні заходи стали нагодою подякувати будівничим і жертводавцям, а також переосмислити значення Львівської духовної семінарії для УГКЦ та українського народу.
Із Предстоятелем цього дня співслужили: архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк, єпископ-емерит Гліб Лончина, ректор семінарії о. Михайло Плоцідем, попередні ректори семінарії та численне духовенство.
«Якщо не увіруєте, що Я — Сущий, у гріхах ваших помрете»
У проповіді Блаженніший Святослав звернувся до євангельської розмови Ісуса Христа з юдеями, яку Церква читає в суботу після Воздвиження Чесного Хреста. Предстоятель запропонував особливо зосередитися на трьох висловах Христа з цього уривка.
«Христос каже три речі, які я пропоную вам ще раз послухати. Перше: „Якщо не увіруєте, що Я — Сущий, у гріхах ваших помрете“ (пор. Ів. 8, 24). Це дуже гостре слово. Він не просто каже: якщо не повірите в Бога, у якусь ідею, доктрину чи навіть богословську формулу… Ні. Якщо не повірите, що Я — Сущий, у гріхах ваших помрете. Це означає, що життя вічне полягає в тому, щоб повірити: Ісус Христос є Сущим, є Богом, який приносить нам дар вічного життя».
Пояснюючи слова Спасителя про Його споконвічність, проповідник наголосив, що Сам Початок усього прийшов до людини і промовляє до неї.
«На запитання: „Хто Ти?“ Христос відповідає: „Я — Споконвічний“ (пор. Ів. 8, 25). Церква зрозуміла ці слова так: Я є той таємничий Початок, від якого все постало. Уявіть: той Початок сам до вас говорить. Це щось дивне, таїнственне, до кінця незбагненне. Початок сам прийшов до мене і сам до мене говорить».
Предстоятель також підкреслив, що повне об’явлення Бога людина пізнає в Ісусі Христі, розп’ятому і воскреслому.
«Для того, щоб не померти у своїх гріхах, але бути причасником життя вічного, треба повірити, що Той, у кому є життя, був розп’ятий, піднесений на хрест і воскрес із мертвих. Тому апостол Павло каже: „Юдеї вимагають знаків, греки шукають мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого“ (1 Кор. 1, 22–24). Саме дар вічного життя, який об’явився нам у Сині Чоловічому, є тим несказанним даром, який треба відкрити й не пропустити».
Відтак Блаженніший Святослав звернувся до семінаристів, наголосивши на їхньому покликанні бути провідниками людей до Христа.
«Дорогі брати семінаристи, кожен із вас повинен здійснити свій пошук того Єдиного, Сущого. І час вашого виховання у семінарії є особливим для цього. Коли ви станете священниками, ви повинні навчити інших, щоб вони не померли у своїх гріхах. Ви маєте вказати людям на Того Розп’ятого, в Якому є звільнення від гріхів і життя вічне. Не миніть Його і не пропустіть Його».
Від семінарії у підпіллі — до нового комплексу на Хуторівці
Пригадуючи історію відновлення Львівської духовної семінарії, Патріарх назвав її історією воскресіння Церкви.
«Ми сьогодні пригадуємо героїчну постать архиєпископа Володимира Стернюка, який вивів семінарію з підпілля. Пригадуємо владику Филимона Курчабу, отця Володимира Чучмана, владику Юліана Вороновського, владику Степана Менька та багатьох інших. Це був час, коли семінарія стала символом воскресіння нашої Церкви. Ми дякуємо виховникам, учителям і семінаристам, які вміли вижити в тих умовах і перетворити піонерський табір на справжню семінарію».
Історичним поворотом цієї новітньої історії, за словами Блаженнішого Святослава, став приїзд до України святого Папи Івана Павла ІІ, який ступив на цю землю, на Хуторівці, й окропив її свяченою водою. На місці зустрічі сьогодні стоїть пропам’ятний хрест. Відтоді почалася історія сповнення обіцянки збудувати нову семінарію.
Важливу роль у реалізації цього задуму відіграла організація «Церква в потребі». Її засновник о. Веренфільд ван Страатен ще 1991 року пообіцяв Блаженнішому Мирославу-Івану Любачівському допомогти у будівництві нового семінарійного комплексу.
«Що цікаво, що отець ван Страатен знову зустрівся з папою Іваном Павлом ІІ тут, на цьому місці. То була історична зустріч. І після папського благословення почалася колосальна праця — за п’ять років та семінарія вже стояла».
Окремо Блаженніший Святослав відзначив будівничу команду, яку очолив тодішній ректор семінарії о. Богдан Прах.
«Сьогодні між нами є спільнота архітекторів, які задум цього комплексу як голуба Духа Святого в німбі, що летить над Львовом, не тільки побачили на цьому місці, але змогли реалізувати. А тоді Господь Бог мені доручив перевезти з Рудна семінарійну спільноту сюди, на Хуторівку. І почалася друга частина історії воскресіння».
«Не загубіть того первісного запалу»
Розповідаючи про значення семінарії для всієї УГКЦ, Блаженніший Святослав виокремив три її здобутки: формування священників-душпастирів, поєднання семінарійної формації з університетською освітою та відкритість до світу через знання іноземних мов.
«Ми хотіли виховати душпастирів, які не просто вмітимуть добре служити богослужіння, але справді молитися, дбати про душі своїх парафіян, катехизувати й євангелізувати. Від самого початку наші семінаристи були студентами Львівської богословської академії, а згодом — Українського католицького університету. Також ми прагнули, щоб священник був голосом нашої Церкви до світу, тому велика увага приділялася вивченню іноземних мов. Сьогодні наші священники служать у різних країнах і вже не є мовчазною Церквою».
На завершення Предстоятель закликав сучасну семінарійну спільноту берегти первісний задум відновленої семінарії:
«Не загубіть того первісного запалу, того задуму нашої Церкви. Сьогодні український народ чекає душпастирів, які візьмуть на себе його рани, допоможуть зцілити травми і вкажуть на Того Єдиного, в якому є відпущення гріхів і життя вічне».
Після Літургії до Блаженнішого Святослава звернувся ректор семінарії о. Михайло Плоцідем. Він подякував Главі Церкви за спільну молитву та пригадав, що для багатьох поколінь семінаристів Блаженніший Святослав був не лише проректором, ректором і викладачем, а й одним із провідних богословів Церкви, який навчав, що богословом є той, хто молиться. На знак вдячності ректор вручив Предстоятелю плоди із семінарійного саду та пам’ятну картину із зображенням семінарії.
Дарунок семінарійній спільноті
Відтак Блаженніший Святослав розповів семінарійній спільноті про золотий хрест святого Папи Івана Павла ІІ з мощами чесного животворящого Хреста, який він у цей день приніс до семінарії для вшанування і молитви перед ним. Цю реліквію, за словами Патріарха, він свого часу отримав від монахів-студитів.
«Цей хрест Папа Іван Павло ІІ свого часу зняв зі своїх грудей і передав архиєпископові Володимирові Стернюкові. Ми не знаємо точно, коли це сталося. Правдоподібно, під час першої поїздки наших підпільних єпископів до Рима у 1990 році, коли вони мали зустріч зі Святішим Отцем», — припустив Блаженнійший Святослав.
Він додав, що цей хрест має особливий символізм, адже належав Папі, який свого часу поблагословив це місце для будівництва семінарії та її подальшого розвитку. «Тому я хотів його сьогодні привезти, щоб ви могли вшанувати його, приклонитися до видимого знаку тої невидимої Божої благодаті».
Департамент інформації УГКЦФото: Львівська архиєпархія УГКЦ та бр. Роман Погоріло
