Звернення Глави УГКЦ у 226-й тиждень повномасштабної війни, 14 червня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми нараховуємо 226-й тиждень великої війни, яку знаємо як повномасштабне вторгнення російської федерації на мирну українську землю.
Усі ми пам’ятаємо, що ця війна розпочалася ще у 2014 році. Сьогодні триває вже дванадцятий рік російської агресії проти України, а від початку повномасштабного вторгнення минуло 1569 днів. Це вже більше, ніж тривала Перша світова війна. Проте за своєю жорстокістю, інтенсивністю бойових дій та застосуванням новітніх видів озброєння ця війна, яка за своєю суттю є колоніальною війною в Європі третього тисячоліття, перевершує багато жахіть минулого століття.
Минулий тиждень знову став для України часом великого болю, страждань, крові та сліз. Уздовж усієї лінії фронту спостерігається ескалація бойових дій. Водночас, незважаючи на всі свої зусилля, російський агресор не досяг ані стратегічного, ані тактичного успіху.
Ми вкотре висловлюємо глибоку вдячність Збройним силам України, нашим захисникам на фронті, які щоденно стримують ворога та забезпечують простір життя і безпеки для мирного населення.
На жаль, щоночі українські міста й села знову залишаються мішенню масованих повітряних атак. Цього тижня ми особливо молилися за Запоріжжя і Дніпро, за Суми і Харків, за Одесу, яка вже котру ніч поспіль потерпає від ворожих ударів.
Разом із тим Господь дарував нам і промінь надії. П’ятого червня відбувся 75-й обмін військовополоненими. Україна повернула 186 своїх громадян: одну цивільну особу та 185 військовослужбовців.
Упродовж цього тижня я отримав багато подячних листів. Особливо люди висловлюють вдячність Папі Леву XIV, адже чимало тих, чиї імена я свого часу передав Святішому Отцеві у списках полонених, саме цього тижня повернулися додому. Хочу передати слова подяки від дружин, матерів, дітей, які дочекалися своїх рідних.
Ми дякуємо Папі Леву XIV, який постійно наголошує на необхідності міжнародного тиску на росію та закликає до припинення цієї безглуздої і святотатської війни, зокрема дипломатичними засобами. Ми вдячні Святішому Отцеві за те, що навіть під час свого візиту до Іспанії він не переставав звертати увагу на біль України та її народу. Наша молодь мала нагоду бути разом із Папою в Мадриді та Каталонії.
Особливо цінним знаком солідарності стало те, що Святіший Отець особисто освятив низку карет швидкої допомоги, які з Іспанії будуть передані в Україну для порятунку людських життів.
Сьогодні ми пам’ятаємо, що близько семи тисяч українських військовополонених і надалі утримуються в російському полоні. Майже 20 000 осіб офіційно вважаються зниклими безвісти. Водночас близько 70 000 людей розшукують своїх рідних, не знаючи напевно, чи вони перебувають серед полонених, чи вже загинули. Це невимовний біль тисяч українських родин, який ми щодня підносимо до Бога в молитві нашої Церкви.
Одинадцятого червня відбулася всесвітня молитовна ініціатива за мир в Україні, започаткована Всесвітньою радою Церков. Від імені українського релігійного середовища хочу висловити щиру вдячність Центральному комітету Всесвітньої ради Церков за організацію цієї важливої події.
Разом із нами молилися єпископи, пастори та вірні різних Церков і конфесій з усього світу — Австралії, Філіппін, Аргентини, країн Африки, Північної Америки, Азії та Європи. Ця молитва стала голосом дітей Христової Церкви, які єдиним серцем благали про припинення святотатської війни. Водночас ми промовили до світу прості, але сильні слова: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі, згідно з літургійним календарем нашої Церкви, разом із православними братами і сестрами ми святкуємо неділю Всіх святих українського народу. Сьогодні ми особливо вдивляємося в історію святості, зокрема християн України, згадуючи тих, хто став світочами християнської віри від часів Хрещення Русі-України святим рівноапостольним князем Володимиром.
Ми вшановуємо наших хрестителів — святого князя Володимира та благочестиву княгиню Ольгу, згадуємо преподобних Антонія і Теодосія Печерських, які започаткували чернече життя в Україні, та всіх подвижників, які в різні епохи плодоносили дарами Святого Духа на нашій землі.
Особливо сьогодні дякуємо за мучеників та ісповідників віри, яких 25 років тому святий папа Іван Павло ІІ виніс на престоли Вселенської Церкви і які засвідчили незламність християнської віри в часи комуністичних переслідувань.
Усі святі українського народу — незалежно від того, чи жили вони на рідній землі, чи на поселеннях по всьому світу, — сьогодні моляться за наш народ. Вони нагадують нам, що святість у час війни є не лише викликом, а й покликанням кожного християнина.
Ми просимо: усі святі українського народу, наші отці й матері, благовірні князі, преподобні подвижники, мученики та ісповідники віри, моліть Христа-Бога, Царя Миру, за якнайшвидше закінчення цієї війни.
А Ти, наш Спасителю, що прославляєшся у Твоїх святих, вислухай їхні молитви та благослови нашу багатостраждальну українську землю Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
