Звернення Глави УГКЦ у 243-й тиждень повномасштабної війни, 11 жовтня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 243-й тиждень повномасштабної війни в Україні. Водночас ми пам’ятаємо, що російська агресія проти нашої держави триває вже понад 12 років.
Цей тиждень був особливо жорстоким. Ми бачили, як палали наші мирні міста і села. Не досягаючи бажаних результатів на полі бою, росіяни продовжують удень і вночі тероризувати мирне населення.
Уночі 7 жовтня ворог завдав одного з найжорстокіших ударів по Україні. У Прилуках Чернігівської області внаслідок ракетного удару загинули 22 людини. Загалом російські атаки того дня забрали життя десятків мирних мешканців України, ще багато людей зазнали поранень. У Прилуках російська ракета влучила в п’ятиповерховий будинок, під завалами якого опинилися цілі родини.
А наступного дня, 8 жовтня, трагедія спіткала наш героїчний Краматорськ на Донеччині. російські війська завдали удару по рейсових автобусах, унаслідок чого загинули 33 людини, щонайменше 18 дістали поранення. Серед постраждалих — діти.
Бачачи кровопролиття, руйнування, біль і сльози, ми особливо гостро відчуваємо, наскільки глибоко зраненіукраїнські родини. Саме тому вони потребують особливої уваги, турботи й підтримки. Українські сім’ї оплакують своїх загиблих, тривожаться за поранених, чекають повернення полонених і зниклих безвісти. У цьому болю ми єднаємося в загальнонаціональній солідарності. Хоч би де жили українці: у центрі, на заході, півночі, сході чи півдні нашої держави, — ми розділяємо стражданнязранених родин і прагнемо бути поруч із ними.
Ми знаємо, що сім’я — це перша школа любові, простір, де народжується нове життя і де ми вчимося будувати здорові, повноцінні людські стосунки. Чоловік іжінка, діти й дорослі, старші й молодші… Безповноцінної та щасливої родини неможливо збудувати здорове й щасливе суспільство. Тому ми відчуваємо нині особливий обов’язок підтримати зранену українську сім’ю.
Насамперед ідеться про родини наших полеглих Героїв, військовополонених і зниклих безвісти захисників, а також про сім’ї цивільних загиблих, які цього тижня оплакують своїх найдорожчих. Церква, держава й усе суспільство мають усвідомити відповідальність за долю української родини. Не існує інших видів співжиття між людьми, які б мали таку важливу роль щодо майбутнього, як українська сім’я.
Попри всі випробування, зранена українська родина залишається надією нашого суспільства. Саме в її житті Церква звіщає Євангеліє родини. І від імені українських сімей ми вкотре хочемо промовити на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цими днями в самому серці Католицької Церкви, у Ватикані, відбувається важлива подія для вселенської церковної спільноти. Святіший Отець Лев XIV запросив на особливу зустріч усіх глав Східних Католицьких Церков і президентів єпископських конференцій з усьогосвіту. У центрі уваги Церкви — душпастирство родини.
Зустріч також покликана відзначити 10-ту річницю оприлюднення постсинодального повчання папи Франциска «Amoris laetitia» — «Радість любові». Як важливо сьогодні почути, чим живуть християнські родини в різних країнах світу! Ми почули зворушливі свідчення подружніх пар із різних куточків світу: Азії, Африки, Північної та Південної Америки, Європи.
Особливо зворушливо для всіх прозвучав голос України. Ми мали нагоду розповісти про глибокі рани української родини, завдані війною. Серед усіхсуспільних інституцій саме сім’я в Україні зазнає чи не найбільше випробувань, тому вона потребує уваги, підтримки та допомоги для зцілення ран.
Ця допомога необхідна, зокрема, родинам, які через війну змушені жити нарізно. Коли чоловік і дружина не можуть бути разом, творити спільноту життя, важливо допомогти їм підтримувати здорові, повноцінні сімейні стосунки.
Ми наголосили на вагомій ролі прородинних рухів у нашій Церкві, а також на ролі різних спільнот, у якихродини підтримують одна одну, діляться досвідом і разом долають труднощі.
Голос української сім’ї, як і голос Української Церкви, яка плекає сімейні цінності та супроводжує родини в жахливих обставинах війни, прозвучав на весь світ. Ми вдячні всім, хто виявляє солідарність з українцями й готовий простягнути руку допомоги в цих критичних і небезпечних обставинах.
Висловлюємо особливу вдячність Святішому ОтцюЛевові XIV за його увагу до душпастирства родини. Відповідно до нашого пастирського плану, супровід і підтримка сім’ї є одним із пріоритетів життя та служіння Української Греко-Католицької Церкви.
Ми молимося: Господи, поблагослови наші сім’ї! Поблагослови наших дівчат і хлопців, які з відвагою творять подружжя. Зціли рани української родини. Утри сльози тих, хто плаче, підтримай усіх, хто знемігся від болю, тривоги й утоми.
Господи, допоможи повернутися до своїх батьків і матерів українським дітям, яких викрала російська влада. Поблагослови українську родину даром плідності, щоб наші подружжя мали відвагу народжувати нове життя для свого народу, своєї Церкви, майбутнього України.
Боже, зупини війну і благослови нашу землю Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
