І Послання Апостола Петра
1 Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії,
2 згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться!
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,
4 до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, — збереженої для нас на небі,
5 для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу.
6 Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах,
7 щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь — під час об’явлення Ісуса Христа,
8 якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,
9 осягаючи ціль вашої віри — спасіння душ ваших.
10 Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували.
11 Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.
12 І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.
13 Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа.
14 Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання,
15 але як той, хто вас покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі,
16 написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.»
17 І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання
18 і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших,
19 а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти,
20 передбаченого перед заснуванням світу і об’явленого, ради вас, останніми часами.
21 Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога.
22 Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем,
23 відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним.
24 Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав,
25 — а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.
1 Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
2 жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
3 якщо ви скуштували, який Господь добрий.
4 Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
5 А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6 Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
7 Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,
8 каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
9 Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
10 ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
11 Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
12 Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
13 Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
14 чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
15 Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
16 Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
17 Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
18 Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
19 Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
20 Яка бо похвала страждати, коли вас б’ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.
21 Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
22 той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
23 хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
24 він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.
25 Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.
1 Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова,
2 коли побачать ваше життя у чистоті й повазі.
3 Нехай ваша окраса буде не зовнішня — заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати,
4 але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом.
5 Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам,
6 як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань.
7 Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, — тим ваші молитви не втрачатимуть на силі.
8 Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні.
9 Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення.
10 Бо хто хоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язик від лихого, уста від слів лукавих.
11 Хай ухиляється від зла і добро чинить, шукає миру, змагається за нього.
12 Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють.
13 Та й хто вам заподіє лихо, коли ви стали ревнителями добра?
14 Бо коли і страждаєте за справедливість — ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь,
15 а Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, —
16 однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку.
17 Ліпше бо, — коли така вже воля Божа, — страждати, робивши добро, ніж зло творивши.
18 Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник — за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,
19 в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці;
20 тим, що колись були неслухняні, яких очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ, урятувалися водою.
21 Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрищення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа,
22 який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.
1 Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити,
2 щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою.
3 Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів.
4 У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять.
5 Але за це вони здадуть рахунок тому, хто готов судити живих і мертвих.
6 На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом.
7 Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов.
8 Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!
9 Будьте гостинні один до одного — без нарікання.
10 Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті.
11 Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь.
12 Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне,
13 але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились.
14 Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!
15 Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи.
16 Коли ж — як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям.
17 Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті?
18 І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з’явиться?
19 Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.
1 Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я — сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись:
2 Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,
3 і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада.
4 І як з’явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави.
5 Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
6 Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.
7 Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас.
8 Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
9 Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.
10 А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.
11 Йому слава й сила по віки вічні! Амінь.
12 Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте.
13 Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син.
14 Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!